Юрова гора

Ю́рова гора́ — духовна святиня, державне заповідне урочище в Смілянському районі Черкаської області. Створене рішенням Черкаської обласної ради від 13.05.1975 р. № 288. Має площу 149 га. Розташоване біля північної околиці м. Сміла, у кв. 28, 35, 41 Смілянського лісництва. Керуюча організація — ДП «Смілянське лісове господарство». [3].

Юрова гора розташована на правому березі р. Ірдинь. Гористий рельєф з насадженнями листяних порід, що мають ґрунтозахисне значення на крутосхилах.

Історичне місце. На початку 1880-х років археолог Олексій Бобринський відкрив на Юровій горі найдавнішу археологічну пам'ятку Сміли — стоянку та майстерню кам'яного віку. Вона існувала 35-10 тисяч років тому. Це одне із найбільш давніх поселень первісної людини на Черкащині. Рівень обробки знайдених предметів свідчить про те, що творцем знайдених знарядь був вже не неандерталець (попередник людини сучасного типу), а вид Homo sapiens, тобто «людина розумна». [4].

У Х-ХІ ст. русло Дніпра проходило на місці нинішньої річки Ірдинь, Ірдинки та Ірдинського болота. Юрова гора, яка височіла над Дніпром могла зацікавити руських князів як стратегічний форпост, на якому можна збудувати фортецю (чи місто). Під 1191 роком згадується Кулдюрів як уже добре укріплене місто. Князь Святослав затвердив за своїм чорноклобуцьким підлеглим Кулдюром цю територію значно раніше, адже Кулдюр згадується в літописі під 1183 роком. [5].

За легендами, які трохи різняться подіями, на Юровій горі у замку жили княжі діти: Юрій, Мотрона та Домна. Або жив Юрій на горі, а Мотрона з чоловіком Мирославом в Холодному Яру, а Домна невідомо де жила. За цими легендами Юрій або Мирослав, повертаючись додому з війни, вирішили, чи розважитися, чи перевірити охорону міста, переодяглися в одяг ворогів. І Мотрона (сама або із загоном) вбиває стрілою Юрія (Мирослава). Дізнавшись, що позбавила життя брата (чоловіка), будує монастир і йде у чорниці. [5].

Так як за цими легендами не закріплено жодної достовірної історичної події, то треба ці розповіді віднести до мітологічних сюжетів. Приблизне пояснення наступне. Юрій - це весняне (ранкове) Сонце Ярило. Свято (церковне) його ушанування - 23 квітня. Гора - це місце спостереження за сходженням Сонця-Юрія. Домна (інший варіант імені - Домаха) означає нижню частину жіночого тіла, вологе лоно (дім). Багато болотистих водойм в Україні називають Домахою, наприклад: Домаха - плавневі озера на Хортиці чи близько Хортиці на лівому березі Дніпра, озеро-болото Домаха в ранньому Маріуполі, звідки і перша назва міста - Домаха. Вода може виступати як сестрою, так і нареченою Сонця. Перед святом Юрія дівчата проводять Ляльник: обирають царівну на лузі біля річки 22 квітня. Ірдинські болота і є Домною (Домахою). В болотах за мітами спить (помирає) Сонце, яке після мандрів Небом і численних битв у війнах, приїздить додому і згасає у Світових Водах.

З Мотроною і Мирославом можливі два варіанти. Або за схемою Світового Яйця вони уособлюють Матір-Землю і Батька-Небо, тоді Юрій і Домаха є їхніми дітьми. Або варіант, коли позначають теж Сонце і Воду, тільки осіннє (вечірнє). Ім'я Мирослав має складову "Мир", яка є ознакою осіннього Сонця - Миробога. Церковне ім'я - Дмитро (26 жовтня), а перед цим святом мають ушанувати Макошу осінню. Окрім того, слід згадати, що відомий билинний герой Добриня (Сонце) закінчує тим, що його дружина Маринка (Оленка) зачаровує і у вигляді тура або оленя відправляє в поле чи на болота. [Див. 2].

Ще одна Богиня нагадує нам ім'я Мотря - це Матир-Сва з Велесової Книги, яка уособлює Зорю: "Матиря співала, тая Красна Птиця, яка несе Пращурам нашим огонь до домів їх." [1, ВК,7б]. Так як Матиря випроводжає Сонце у похід по Небу зранку, то ввечері вона його зустрічає. І цілком можливо, як варіант, вечірня Зоря, сплутавши брата (чоловіка) з ворогом "вбиває" Сонце, яке потім потрапляє в потойбічний світ, щоб зранку знову воскреснути.

Також можлива заміна мітологічного сюжету про те, як Перун стрілою побиває Велеса. Так як Матиря за Велесовою Книгою є Перуницею [1] і відповідно, як блискавка, озброюється стрілою. Сонце-Юрій заходить у своє володіння стає мирним Туром-Мирославом. За легендою ця заміна стає трагічною. На Триглаві (Тризубі) середній зуб-стріла б'є в нижній частині між ріг Тура і потрапляє у його голову-сердечко.