Ушанувананя полеглих воїнів (о. Хортиця)

За нашою вірою душі приходять у світ не один раз. Вони мають свої завдання, і, виконавши їх, повертаються до Богів. Коли дивишся на життєвий шлях наших героїв, то є відчуття, що їх вела своя велика Місія, якій неможливо противитися. Що вони знали для чого прийшли у цей світ і виконували волю Богів мало не з дитинства. Дуже цілеспрямовані, спортивні, освічені, патріотичні.

Вони, ніби давні витязі, вернулися у нових тілах і формували своє життя так, щоб найкраще служити рідній землі. Ніби доля сама вела їх за руку, вони трималися свого шляху і' ніщо не могло їх звернути. Але нам, тим, хто знав їх у цьому житті дуже важко усвідомити їхню відсутність, бо ми хотіли б їм іншу долю і інший життєвий шлях. Дуже важко звикати жити без них тут,важко бути матерями чи дружинами героїв.

Та час іде, і ми вчимося відчувати їх присутність тут. Бо наші рідні душі завжди з нами, вони наші Богуни, бо разом з Богами турбуються про нас і бережуть нас.

І нам треба звикати жити, ніби вони пішли на іншу посаду, жити своє інше життя. Прийде час і вони зустрінуть нас. А сьогодні у нас є можливість говорити з ними у молитві. Тож молимося ми і згадуємо їх, і радіють душі тих хто пішов на Луки Сварожі, що ми їх вшановуємо.

1 квітня ми відмічали Радуницю, день розмови з предками . І в цей весняний час , коли ось ось вибухне зелом і' квітом земля, ми провели обряд вшанування наших славних воїнів рідновірів, що віддали свої життя за волю рідної землі.

Вічна вам слава і вічна пам'ять!

А ми будемо продовжувати вашу боротьбу, щоб було вам куди повертатися у своєму Родові!

 

Фото обряду Дзвонислава Кучерук