Велесова ніч - чарівна ніч з 31 жовтня на 1 листопада

Ніч великої сили, коли стають тоншими кордони між світами, коли духи наших Предків і тих, хто буде жити після нас, постають невід’ємним цілим, разом з вмираючим і разом з тим, що оновлюється світом, з усіма стихіями і їх міццю.

У цю ніч духи Предків повертаються до своїх Нащадків, щоб піднести їм уроки і благословити весь Рід. Час цей настільки близько зводить світи разом, що знаючі та сміливі можуть долю свою змінити … відвести від себе невідворотне або знайти дорогу в нове життя. Світи Нави, Яви і Прави – єдине ціле, але шляхи поміж ними – закриті.

Переміщатися по всіх трьох світах дано тільки Богам, а от усім іншим треба або привід або запрошення. Ось Велесова ніч і дозволяє без запрошення і без приводу, просто прийти за своїм бажанням і своєї волі в той чи інший світ. Десь на північному перехресті трьох доріг, Велес, Бог Магії, стоїть, притримуючи недбало-напружено важкенні Двері Яви. Ці чарівні Двері дають прохід сюди істотам як з Прави, так і з Нави. Дехто називає ці Двері Брамою Смерті. У цю пору ворота відкриті для всіх до перших півнів!

І що ж подивиться на нас неземним поглядом звідти, з Поміжсвіття?
Що відбувається?

Дивлячись один на одного через поріг, гинучи від любові і ненависті, стоять Чорнобог, Володар Нави і Білобог, Стовп Світу.

Брати-вороги, брати-близнюки, брати, в усі віки вічні приречені любити один одного і боротися за володіння знанням, сходяться в цю ніч в Яві біля чаклунських Дверей.
Велика закономірність Буття! У цю Велесову ніч переможений Білобог віддає Чорнобогу Коло року, символ володіння сакральним знанням. Настає час темряви.
Людям доведеться жити, протидіючи пітьмі, лестощам, спокусам багатства, влади і хтивості.

Хтось залишиться в цій темряві, хтось вийде назустріч Білобогу, посміхаючись воскреслому білому світу, з новими силами і новими знаннями.
Але це потім, а сьогодні …

Все вирує навколо, змішуються часи, енергії, світи …

У відчинені двері між Навою і дійсністю, Духи Предків, під пильним поглядом Велеса, повертаються до своїх Нащадків, щоб благословити свій Рід. Дозволено їм в цю ніч відвідати, відповісти на питання, укрити своєю любов’ю ….
І ті, хто хоч щось знає, повинен в цю ніч поводитися правильно ….

Тому що, крім Духів Предків, в ці відкриті двері без запрошення, і навіть без приводу, приходять ті, кого ми називаємо «нечистю», «темними навьями», Духи тих, що неправедно жили і недобре померлих, спотворених, збочених, що корчаться від ненависті до світло-живучих.
Це і їх ніч, коли є у них право «спробувати на зуб» кожного, хто попадеться їм на дорозі.

Не стійте на перехрестях! Двері між світом живих і мертвих відкриті!

Ці чарівні дні кожен зустрічає по-своєму.
Хтось одягає жахливі маски, уподібнюється американським мультяшним героям, вирізає з гарбузів страшні пики, лякає один одного; хтось відзначає Самайн, слідуючи кельтським традиціям; хтось святкує Велесову ніч. Але головним залишається необхідність розуміння процесів, які відбуваються в природі, в світі і в нас. Якщо цього немає, то все перетворюється на фарс, в нав’язані нам ігри, які призводять до розчарувань і життєвих трагедій.

Наші Предки в період з 21 – 27 жовтня святкували Навин тиждень, в який згадувалися померлі родичі. З 28 жовтня починалася Осіння Макош, коли Земля вступала в період спокою і вода замикала свої покої до весни. З 31 жовтня на 1 листопада відзначали Велесову ніч. Згідно з народними віруваннями, в цю ніч душі Предків останній раз в поточному році відвідували своїх Нащадків, що живуть в Яві, після чого летіли в Світлий Ірій до майбутньої весни.

З 1 листопада по 7 листопада наступало Велике Осіннє Сварожжя, присвячене Сварогу, Ковалю Небесному й Батькові Світлих Богів-Сварожичів. У цю пору Сварог сковував землю льодом на прийдешню зиму.

Треба пам’ятати, що це, перш за все, сімейне свято. Духи Предків повертаються до своїх Нащадків, щоб піднести їм уроки і благословити весь Рід. Перед настанням темряви розводили Вогонь, стрибки через який, а також ходіння босоніж по розпеченому вугіллю було обрядом очищення і звільнення від злих сил.

Вночі в цей час на вулицю виставляється тарілка з частуванням для душ померлих. На підвіконня ставиться свічка, вона вказує (як маяк) шлях душам, які готові прийти до вас і допомогти. На Вівтар свята кладуться яблука, гарбузи, кабачки, осінні квіти. Згадують відійшовших близьких, друзів, родичів, але без жалю.

Дні поминання Предків свято шанували у слов’ян. Перед святкуванням прибиралися в будинку, милися в лазні, де залишали відро чистої води і новий віник для душ предків. Накривали святковий стіл, де господар будинку перед трапезою виголошував спеціальне слово ( «Діди приходьте, з нами пийте, споживайте …»), і запрошував всіх Предків на вечерю. У будинку відкривалися всі двері, щоб предки могли заходити і сідати за стіл. Перед тим як приступити до чергової страви, частину її відкладали на спеціальну тарілку для духів.

Урочиста поминальна вечеря тривала досить довго, всі згадували краще в своїх померлих родичів, ті вчинки, якими може пишатися не одне покоління цього роду. Під час святкової вечері дозволялося говорити тільки про Предків – їх життя, окремих випадках і рисах характеру, згадувалися їх слова і настанови, мудрі поради і добрі справи. Починалася ця розмова з розповіді про найстаршого і найбільш відомого Пращура, а закінчувалася – спогадом про померлих зовсім недавно.

По завершенню святкування, господар проводжав Дідів зі словами: «Прощайте Діди, йдіть … з собою біди, хвороби заберіть, нас довго чекайте …».

Що ж ми можемо зробити для себе, свого роду, своєї первозданної душі?
Як провести Велесову ніч?

В день напередодні Велесової ночі згадайте всіх ваших живих рідних і близьких, побажайте їм чогось хорошого. Можете зателефонувати їм, написати, зайти в гості і сказати кілька теплих і приємних слів. Просто, щоб дати їм зрозуміти: “Я вас бачу … Ви є в моєму житті – і це важливо для мене”.

Увечері поставте на вікно свічку, яка буде маяком для ваших померлих рідних. Погасіть в будинку електричне світло і запаліть інші свічки від вогню тієї, першої, що стоїть на вікні. А біля столу залиште кілька порожніх стільців для тих, хто можливо, загляне до вас на вогник і для предків, які прийдуть на ваш поклик.

Згадайте відійшовши рідних добрим словом, подякуйте за те, що ви взагалі є на цьому світі.

Згадайте поіменно тих, кого пам’ятаєте, пом’яніть і тих, чиї імена вже забуті.

Подякуйте своїм живим батькам, бабусям, дідусям. Побажайте добра і успіху дітям і онукам, адже вони наше продовження, вони будуть поминати нас, коли нас вже не стане.

Велесова ніч – це свято зв’язку поколінь, день, коли ми дивимося не тільки назад, але і вперед.

І не забудьте виставити на вулицю частування – нехай навіть маленьке блюдечко – для тих померлих, кого забули, чий Рід припинився, кого нікому пом’янути. Нехай вони згадають Вас добрим словом десь там, в своїх світах …

Уявіть себе, стоячим в широкому відкритому просторі – в степу, або в полі, або на вершині пагорба. Уявіть, як ви повільно повертаєтеся назад і раптом бачите нескінченне число людей, що стоять за вашою спиною.
Лиця найближчих вам знайомі – це ваші батьки, дідусі та бабусі. Деякі з них живі, деякі вже померли. Ті, хто стоять далі, не показують вам своїх лиць, але ви знаєте, що вони теж були у вашій долі, що без них було б неможливе ваше життя, що і вони теж привели вас сюди і дали вам можливість здійснитися.
Скажіть усім їм слова подяки. Пообіцяйте їм, що в пам’ять про них ви обов’язково зробите що-небудь прекрасне і обов’язково будете ЖИТИ ПОВНИМ ЖИТТЯМ, дихати на повні груди, любити всім серцем! Це буде найцінніший подарунок для них і найвиконаніше втілення пам’яті про них.

А після ви можете підвести підсумки минулого року. Згадайте все, чого вдалося домогтися, що було хорошого. Подякуйте Вищі Сили за це. Подумайте про те, що повинно залишитися у вашому житті з прожитого року, а що повинно безповоротно піти. Напишіть на аркуші паперу: “Так підуть з мого життя …”. Спаліть цю записку і розвійте попіл за вітром.

І хай звільнене місце займуть ваші плани на майбутнє. Подумайте, чого Ви б хотіли досягти? Мрійте! І хай Велесова ніч послужить вам ще одним нагадуванням про наш борг перед Предками, самим собою і майбутніми поколіннями.

Світлана Березина.