Річне коло наших пращурів трималося на чотирьох опорах — двох сонцеворотах і двох рівноденнях. У ці дні Сонце змінює свій шлях, день і ніч міняються силою, і разом із ними змінюється весь лад природи. Саме на ці точки року припадали найбільші свята: Коляда, Великдень, Купало та Овсень.
Для землеробського народу стежити за Сонцем було життєвою потребою. Від його ходу залежали сівба, жнива, випас худоби. Тому давні святилища, як і хортицьке, часто будували так, щоб на них можна було спостерігати схід і захід Сонця в ключові дні року.
Що таке сонцевороти і рівнодення
Протягом року точка, де сходить Сонце, поступово зміщується. Улітку воно сходить на північному сході й піднімається високо, взимку — на південному сході й ледь показується над обрієм.
- Зимовий сонцеворот (близько 21–22 грудня) — найкоротший день і найдовша ніч. Після нього день починає прибувати.
- Весняне рівнодення (близько 20–21 березня) — день і ніч рівні, далі світло переважає.
- Літній сонцеворот (близько 21 червня) — найдовший день, вершина сонячної сили.
- Осіннє рівнодення (близько 22–23 вересня) — знову рівновага, після якої наступає темна половина року.
Зимовий сонцеворот: народження нового Сонця
Найтемніший час року пращури сприймали як смерть старого Сонця і народження нового. Цей перехід уособлювали Корочун — найкоротший день, коли сили темряви найбільші, — і Коляда, свято народження молодого Сонця-Божича.
У цей час запалювали вогні, співали колядки, ворожили на новий рік. Головне значення свята — надія: світло неминуче повертається. Детальніше — у статтях «Корочун» і «Коляда. Різдво Божича».
Весняне рівнодення: перемога світла
Весняне рівнодення відкривало світлу половину року. Зиму проводжали, весну закликали: пекли жайворонків, співали веснянок, водили хороводи. З цим часом пов’язане й давнє розуміння Великодня як свята воскресіння природи, сонця і життя.
Писанка, що й донині прикрашає Великдень, зберегла сонячну символіку: свастики, восьмираменні зорі, знаки світла і руху. Вона — образ світового яйця, з якого народжується новий світ.
Літній сонцеворот: свято Купала
Літній сонцеворот — час найбільшої сили Сонця, води і рослин. На Купала палили вогнища, стрибали через вогонь, пускали вінки на воду, шукали цвіт папороті. Це свято поєднання вогню і води, чоловічої і жіночої сили, кохання і родючості.
Купальська ніч найкоротша в році. Наші пращури вірили, що в цю ніч межа між світами стає тонкою, а трави набувають особливої сили. Про свято — у статті «Купало».
Осіннє рівнодення: подяка за врожай
Осіннє рівнодення — час підсумків. Урожай зібрано, комори повні, природа готується до сну. Свято Овсеня — це подяка Богам і Землі за дари року. Пекли короваї з нового зерна, варили пиво, вшановували Предків.
Після осіннього рівнодення ночі довшають, і настає темна половина року — час внутрішньої роботи, пам’яті про Предків і підготовки до нового народження Сонця.
Коло року як образ життя
Чотири сонячні точки утворюють коло, яке повторюється рік у рік. Для наших пращурів це коло було не лише календарем, а й образом людського життя: народження, сила юності, зрілість і мудре згасання, після якого настає нове народження.
Знак рівнораменного хреста в колі, відомий в українській орнаментиці, — це і є образ сонячного року з чотирма точками. Він нагадує, що світ влаштований за законом кола, і все, що минає, неодмінно повертається.
Як відзначати сонячні свята сьогодні
Найпростіший спосіб відчути ці дні — зустріти схід Сонця. На зимовий сонцеворот можна запалити свічку чи вогонь і загадати добро на новий рік. На весняне рівнодення — вийти на природу і привітати весну. На Купала — бути біля води і вогню. На осіннє рівнодення — зібратися родиною за спільним столом і подякувати за прожитий рік.
Так кожен може повернути у своє життя ритм, у якому жили наші пращури, — ритм Сонця, Землі і великого кола року.

Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.