Культова споруда на Південному Бузі

 Н.А. Ричков
Інститут археології НАН України

Пропонується інтерпретація унікальної кам'яної конструкції культового призначення, дослідженої в кургані доби бронзи на Побужжі.

В археології предмет, функція якого дослідникам не ясна, часто одержує визначення культового. Те ж стосується й різних споруд: якщо вони не несуть безпосереднього господарсько-побутового навантаження, то їхня атрибуція ускладнена і їх називають культовими. З подібним випадком авторові довелося зіштовхнутися в 1974 році при розкопках кургану, що входив до складу групи із чотирьох курганів, три з яких відносилися до ямної культури [2].

Вони розташовані на краю плато лівого берега Південного Бугу неподалік від впадіння в нього річки Гнилий Єланець, в 2,5 км на північний захід від райцентру Нова Одеса Миколаївської області. курган біля Нової ОдесиКургани витягнуті ланцюжком з півдня на північ паралельно шосе, що веде з Нової Одеси у Єланець. Курган, що цікавить нас, перебував у центрі групи й був за розмірами другим. Його висота 1,4 м, діаметр 24 м. Курган раніше розорювався. До моменту розкопок по ньому через північний і західний край проходили дві ґрунтові дороги.

У кургані виявлено 29 поховань, з них 14 - ямної культури, 5 - катакомбної, 5 - доби пізньої бронзи, 2 – раннього заліза й 3 - середньовічних (Рис.1). На малюнку подані тільки поховання ямної культури як найбільш древні в кургані.

Рис 1. Загальний план і фрагменти профілів кургану № 1 біля Нової Одеси на Південному Бузі.

Однак нас цікавить не сам курган і поховання в ньому, а скупчення каменів, виявлене в західній його частині. До моменту спорудження кургану вони вже були повністю засипані землею й площадка підкурганного простору була рівною, що зафіксовано в профілях кургану. Хоча, можливо, деякі сліди від колишньої споруди на поверхні могли зберегтися. По-перше, це могли бути камені, що виступали над поверхнею, які будівельники кургану могли використати. По-друге, характер рослинності на площадці міг бути різним, оскільки південніше скупчення каменів у західній частині центрального профілю кургану поховальний ґрунт був набагато світліше, ніж в інших місцях. Це могло статися внаслідок того, що раніше в даному місці було знято чорнозем. кам'яна спорудаПізніше поверхня була вирівняна, швидше за все, шляхом розповзання ґрунту, що повинен був розташовуватися десь вище каменів. Причому це повинне було відбутися задовго до спорудження кургану, оскільки з тих пір на даній поверхні встиг утворитися дерновий шар і тому рівень древньої підкурганної поверхні простежувався досить чітко.

Згадане скупчення каменів було залишками якоїсь споруди. Розкопками зафіксовані збережені її контури. Вона мала, можливо, навіть і трикутну форму, оскільки в західній її частині, де вона звужувалося, простежити її закінчення не вдалося. Споруда була орієнтована за віссю схід - захід. Її загальні розміри 7,5 х 2,6-5,5 м (Рис.2).

Рис. 2. План і розрізи кам'яної споруди.

У південній частині споруди на глибині 1,5-1,6 м від вершини кургану виявлені три ретельно оброблені у верхній частині вапнякові плити прямокутної форми, що лежали в ряд впритул один до одного нахилені від кутом 30° до півдня. Розміри плит наступні: 1,07 х 0,6 х 0,13; 0,7 х 0,54 х 0,1; 0,56 х 0,47 х 0,1 м (Рис.3). Четверта прямокутна плита, оброблена так само, як і три попередніх і лежала похило до півдня під таким же кутом, перебувала за 1,2 м на схід від них. Крім того, на захід і схід від трьох плит, що лежать у ряд, на рівні їхнього нижнього краю виявлені скупчення дрібних каменів (Рис.2). Далі на схід, у районі кута споруди, також нахиленою до півдня лежала ще одна оброблена вапнякова плита. З одного боку, у куті, на ній виділений добре оброблений виступ прямокутної форми. Плоска сторона плити була підтесана так, що зверху позначався невеликий карниз довжиною близько 0,4 м. Розміри цієї плити 0,96 х 0,7 х 0,2 м (Рис.3).Кам'яні плити

Рис.3. Кам'яні плити зі стін споруди.

У північній частині споруди виділялися чотири оброблені плити, що лежали також нижче рівня похованого ґрунту нахилені до півночі (Рис.2,1). Крайня східна плита, що лежала майже на розі споруди, оброблена із чотирьох сторін і мала трапецієподібну форму, звужуючись до низу. Її розміри 0,76 х 0,4 - 0,8 х 0,13м (Рис.3). У нижньої основи плити було скупчення дрібних каменів, що стояли вертикально впритул до неї.

На захід від цієї плити знаходилися три оброблені плити, що лежали також нахилені до півночі, але на трохи меншій глибині. Одна з них, із заоваленими кутами, донизу звужувалася й була оброблена з усіх боків. Інша, менша за розмірами, прямокутної форми із двома закругленими кутами. Від третьої плити залишилася лише нижня частина, що мала заовалені кути (Рис.2).

Нижня частина більшості з виявлених плит необроблена, що свідчить про їхнє призначення для установки у вертикальному положенні, коли нижня частина вкопувалася у землю. При простежуванні ґрунту під плитами виявилися сліди ровиків, у яких вони були встановлені. У північній частині споруди, там, де виявлені залишки трьох невеликих плит, простежені сліди двох ровиків. Складається враження, що плити у свій час підпирали якісь інші, більші, встановлені в цих ровиках, оскільки дані плити стояли на краю ровиків (Рис.2, розріз Б-Б). У південній частині споруди поблизу трьох плит, що лежали підряд, у ровику прокладена вертикальна стінка, на яку й опиралися плити, які впали до півдня (Рис.2, розріз Е-Е).

У північній частині споруди далі на захід були виявлені тільки скупчення дрібних плоских каменів, що часто лежали нахилені на північ. Вони витягнулися по лінії у два ряди в межах ровика, у заповненні якого зустрічалося багато дрібних каменів. Треба думати, що раніше тут також перебували встановлені вертикально оброблені плити, а дрібні плоскі камені - залишки їх підклинків і забутовки ровика. Далі на захід сліди споруди губилися, виходячи за межі курганного насипу, де в наш час проходить ґрунтова дорога. З'ясувати чи була споруда замкнутою із заходу, не вдалося. Однак зі східної сторони вона замикалася. Тут простежені контури ровика, у заповненні якого на всій відстані спостерігалося скупчення дрібних плоских каменів. Імовірно, тут так само, як з південної та північної сторони, були вертикально встановлені вапнякові плити (Рис.2).

Біля кам'яних плит з південної сторони споруди в шарі поховального ґрунту знайдений невеликий, з легкою патиною кремінний відщеп без слідів вторинної обробки. Більше ні в районі скупчення каменів, ні в просторі, що замикає дану конструкцію, не було знайдено ніяких предметів, які могли б пролити світло на культурну приналежність цієї споруди. Варто звернути увагу на характер ґрунту біля й усередині описуваної споруди. З південної її сторони, як уже говорилося вище, ґрунт був значно світліше поховального чорнозему, ніж на всієї інший підкурганній поверхні, що може бути пояснено лише зняттям у давнину тут чорноземного шару. В інших частинах кургану й простору біля споруди подібне явище не спостерігалося. Ґрунт усередині споруди був звичайний, чорноземний. Очевидно, він тут не тільки не був знятий, а, найімовірніше, навіть нарощений за рахунок вибірки його з довколишнього простору.

Практично всі залишки споруди були перекриті насипом кургану, насипаного над похованням № 18 ямної культури. Воно було здійснено в досить просторій прямокутній ямі, перекритої декількома вапняковими плитами. Похований лежав на спині із зігнутими коліньми вліво ногами, руки витягнуті й трохи розставлені в сторони, орієнтація північно-східна. Кістяк рясно пофарбований червоною фарбою, ліворуч від черепа на дні ями - пляма й кілька грудочок такої ж червоної фарби. Дане поховання може бути віднесене до досить раннього етапу ямної культури [3,14], хронологічно це середина III тис. до н.е. [3,19]. Якщо це так, то докурганна культова споруда, можливо, належала населенню попередньої, енеолітичної епохи й від часу здійснення поховань під курганом її міг відокремлювати досить великий проміжок часу.Вапнякова антропоморфна стела

Цікавий той факт, що в похованні середньовічного кочівника кургану №3 цієї ж групи, розташованого поруч із курганом № 1, у заповненні вхідної ями була виявлена невелика оброблена вапнякова плита трапецієподібної форми, ідентична плитам, знайденим у північній стінці описуваної споруди. Можливо, що окремі плити з неї ще довгий час могли перебувати поруч на поверхні або були присипані ґрунтом. Дана плита була використана як звичайний камінь для забутовки вхідної ями поховання. Можливо, її знайшли при копанні могили, або підняли з поверхні поруч із курганом. У всякому разі, дана плита не оброблялася пізніми кочівниками, а була ними перевикористана. Цілком імовірно, що вона могла раніше належати описуваній споруді.

Рис.4. Вапнякова антропоморфна стела.

До речі, у похованні № 11 ямної культури, загнаному у курган № 1, який прорізав своєю ямою північну стінку кам'яної споруди, у перекритті виявлена примітивна вапнякова антропоморфна стела (Рис.4). Цікаво те, що крім неї й ще однієї невеликої плити, що лежала поруч на дні вхідної ями, але не несла функції перекриття, більше каменів не було. Інша частина ями, очевидно, була перекрита деревом. Може бути, що ця стела теж колись перебувала в підкурганній споруді, і була перевикористана при здійсненні ямного поховання № 11.

Що ж могла представляти описана вище споруда? Керуючись даними характеру залягання вапнякових плит і ґрунту в південній частині біля споруди, можна реконструювати частково хоча б сам принцип її побудови. Очевидно, це була піднята над навколишньою поверхнею земляна площадка трапецієподібної або трикутної в плані форми, обрамлена по периметру вкопаними вертикально вапняковими плитами (Рис.5). На даній площадці могли бути встановлені жертовники, ідоли й т.п. Тут могли відбуватися різні ритуальні дії: жертвоприношення, молебні, магічні обряди і т.д.культова споруда

Те, що дана споруда могла мати, швидше за все, культовий характер, може побічно підтверджуватися і її розташуванням. Вона знаходиться на високому березі в місці злиття двох рік, звідки погляду відкривалися широкі степові простори. Імовірно, тут могло бути своєрідне древнє капище - місце, де проводилися які-небудь культові дії. Для подібних споруд досить характерна піднесеність над навколишньою поверхнею, а те, що це було так, підтверджується характером розпадання плит, що обрамляли неї. Тільки в такому випадку, під тиском ґрунту, що перебував усередині даної споруди, ці плити могли розпастися назовні. Адже із зафіксованих нами плит жодна не лежала з нахилом усередину споруди. Згодом, коли дана споруда перестала функціонувати, частина плит була втрачена, а ті, що залишилися і зафіксовані при розкопках, під тиском землі розпалися назовні. Ґрунт усередині площадки, поступово розповзаючись в усі сторони, перекрив плити, що впали.

Рис.5. Реконструкція культової споруди.

Звичайно, простір, обрамлений плитами, міг представляти не тільки плоску площадку, а й своєрідний пагорб, на вершині якого могло бути встановлене зображення якого-небудь божества або менгір. Вона могла бути також частиною якої-небудь іншої споруди, сліди якої, що перебувають за межами кургану, не досліджені археологами або не збереглися.

Крім того, виходячи з орієнтування споруди в широтному напрямку, можна припускати, що вона могла використовуватися для спостереження за небесними світилами. Зокрема, напрямок південної й північної стінок споруди орієнтовані на сходи й заходи сонця в дні початку весни й осіни. Для 50° північної широти вони становлять відповідно: для сходу азимути 99° 18' й 81°51', а для заходу на початку весни 261°51' для початку осені 279° 18' [1, рис. 1, с.138, табл. VI, с.143]. По центральній же осі споруди могли відзначати точки сходу й заходу сонця в дні весняного й осіннього рівнодення. Можливо, для будівельників даної споруди було важливо відзначати саме ці точки сходу й заходу сонця. Необхідно відзначити також, що з боку споруди найбільш чітко проглядалася східна частина горизонту.

Зв'язок зі спостереженням за рухом сонця може бути підтверджений знахідкою в середньовічному похованні цього ж кургану плити (0,6 х 0,53 х 0,11м) із солярним знаком у вигляді кола діаметром 0,35 м, позначеного поглибленою лінією з одним променем, який від неї відходив, якщо, звичайно, припустити, що ця плита була перевикористана й походила з вищеописаної споруди.

Все сказане лише здогади й припущення, які повинні детально досліджуватися. Мета ж даної публікації звернути увагу дослідників на цей неординарний пам'ятник. Оскільки мені не відомі аналогії подібних споруд в епоху енеоліту й бронзи, дана знахідка може вважатися унікальною й повинна змусити дослідників задуматися над її призначенням і пошуками інших, подібних цій, споруд.

Бібліографічні посилання

1. Генинг В.В., Генинг В.Ф. Метод определения древних традиций ориентировок погребенных по сторонам горизонта // Археология и методы исторических реконструкций. - К., 1965.

2. Научный архив ИА НАН Украины, материалы раскопок Ингульской экспедиции: 1974/12.

3. Николова А.В. Хронологическая классификация памятников ямной культуры степной зоны Украины: Автореф. дис... канд. ист. наук. - К., 1992.

Надійшла в редколегію 10.03.2000 р.

Опубліковано в перекладі з російської з незначними скороченнями за виданням: Рычков Н.А. Культовое сооружение на Южном Буге // Проблеми археології Подніпров'я. – Дніпропетровськ: Вид. Дніпропетровського університету, 2000. – С. 65-73.