Анатолій Богород
Моє знайомство з писанкою відбулося дуже давно, але пам'ятною для мене є участь в етнографічній експедиції "Чумацькими шляхами" влітку 1992 року, яку очолював Василь Скуратівський. В цій експедиції мені випала щаслива нагода знімати два фільми про писанку: один — про "народження" писанки (в с. Криворівня на Івано-Франківщині), а другий — про "лікування" консервацію писанок (у Віженці на Буковині).
Від Івана Демчука, жителя села Криворівні я вперше почув переказ: "Старі люди говорять: як в народі перестануть писанки писати і "гріти Діда"..., тоді і кінець світу настане". Справжнє значення цього переказу я зрозумів, коли познайомився з працею Володимира Гнатюка "Колядки і щедрівки" в якій він подає вислів, що побутував у гуцулів ще на початку нашого XX століття "Доки писанки пишуть, доки колядники ходять, доти Віра Руська буде в світі"1.
Мене з того часу ніколи не полишало питання: що ж то за така "Віра Руська", яка може зникнути разом з писанками і колядками, і яке місце в ній відігравали ці гарно розписані яйця?
Крім родових легенд українського народу про появу людини на Землі, я почав збирати легенди про писанки і крашанки. Крім класифікації і технології виготовлення, мене цікавило також, і яке практичне використання мала писанка, крашанка в релігійному, святковому і буденному житті українців, а також — причини зникання цього дивовижного виду мистецтва і культури в нашому народі, зокрема в Східних і Південних регіонах України
В релігійних традиціях багатьох народів, які те не стали в'язнями тоталітарних світових релігій, знаходимо легенди про сотворення Землі і взагалі Всесвіту з Яйця2. В нашому народі подібні легенди в чистому вигляді не збереглися, але відгомін таких легенд знаходимо в багатьох українських народних казках: "Казці про Яйце-райце", "Казці про Жар-Птицю", "Казці про Курочку-Рябу" та інших. Яйце в цих казках виступає також предметом, в якому криються величезні отари і череди худоби, розкішні палаци з коштовного металу і каміння та багато інших багатств і чудес3..
25 легенд про писанку, зібрані мною з писемних джерел і записані в різних областях (регіонах) України, відкрили чимало темних місць з історії писанки в Україні. Хоч ці легенди з'явилися в християнську добу (переважно 100-300 років тому), але й вони дали змогу простежити приблизний порядок їх появи і творення. Деякі з них були створені навіть в наш час...
Людей здавна дивувало, як з яйця, що з виду схоже і подібне на звичайнісінький видовжений білий чи плямистий камінь, з'являється життя...
Як Свята Земля пробуджується навесні і скидає з себе білу оболонку снігу, як Свята Вода прокидається, ламаючи тверду прозоро-білу кригу, так і курча вилуплюється з твердої білої оболонки яйця, пробиваючи його своїм ще слабеньким дзьобиком. Помітили вони й те, що саме з курячого яйця народжуються майбутні провісники ранішнього Сонця і Ранньої Зірниці. Півня в народі вважали символом Бога-Сонця: навіть в українській народній загадці — "Сидить півень на вербі, спустив коси до землі", відгадка — Сонце з променями4. З яєць вилуплювалися птахи, споконвічні тотеми українського народу і зв'язківці між Раєм, де спочивають Душі наших Предків, і Україною; вони кожної Весни приносили вісточку від Предків, а в дзьобах приносили душі дітей, які в цьому році повинні народитися. По кількості лелек в народі гадали про кількість майбутніх немовлят. Нині ми бачимо, у що виродилося це повір'я. Про лелеку з немовлям у дзьобі говорять жартуючи, бо розуміють цей образ буквально...
З яйця народжуються також господарі підземного царства — плазуни і змії, яких очолює Змія-Царівна в золотій короні. Вихід усіх жителів підземного царства на поверхню землі був причиною святкування в українському народі в дохристиянські часи Благовіщення — свята Матінки-Землі; саме з цього дня в народі починали обробляти Землю.
Вміст звичайного яйця нагадував будову Світу, яку в різних народах тлумачили по-різному: в одних випадках жовток яйця розглядали як символ Сонця, білок — як символ Води, шкаралупу — як Небесну Твердь; в інших варіантах космогонічних легенд, жовток був символом Землі, білок — символом Води, плівка — символом Хмар, а шкаралупа — символом Неба. Цікаве повір'я подає Ол. Афанасьєв: Орлине Яйце, падаючи в Море, розбивається: нижня частина шкаралупи стає Землею, верхня — Небом, білок — Сонцем, жовток — Місяцем, а що залишилося від Яйця. — Зірками5. Аналізуючи українські народні казки, Микола Сумцов подає і місцеве повір'я про Яйце: "В казках образ Сонця — Жар-Птиця може одним своїм пером освітити величезний Сад. Із Саду її викрадають, але вона встигає знести Золоте Яйце, яке потім стає новим Джерелом Життя, світла і тепла"6.
Можна наводити й багато інших легенд про яйце, але незаперечним було те, шо саме з яйця народжувалися створіння, які могли легко підніматися до Неба і Сонця і були посередниками між людьми і Богами,
Всі ці спостереження дали змогу Людині Природи помітити в цьому маленькому "камінчикові" велику Божественну Таємницю, великий Божественний Закон. Люди не могли певно знати, як творився Світ, але, знайомі з народженням птахів і особливо Півня, здогадувалися про народження Землі і Неба (Сварги) з подібного, але Космічного Яйця — символу Бога. Про це свідчать і легенди інших народів...
Побожне ставлення до яйця, його ритуальне використання в українських народних святах і обрядах на початку Нового Літа і протягом всієї Весни, а також в родинних святах: родинах, весіллі і похоронах; в лікувальній і господарській магії українців, дає повне право твердити, що в українському народі з писанкою знайомі не одну тисячу років. І досі на території України знаходять керамічні (глиняні) яйця-брязкальця, які, ймовірно, використовувалися у весняних обрядах предками українців за декілька тисяч років до насадження християнства.
Не зважаючи на це, сьогодні й досі продовжують думати, що писанки і крашанки це суто християнські явища; згадують про звичай "христосуватися" в день християнської Пасхи. Науковці часто запевняють, що писанка — це символ воскресіння Ісуса Христоса, а червона крашанка — символ пролитої крові "спасителя". Спостерігаємо, як червона крашанка з символу Сонця, в християнські часи перетворюється в символ крові розіп'ятого "Царя Юдейського" — Ісуса Христоса. Багато хто вже не уявляє писанки без зображення християнського хреста з продовженою нижньою частиною — символу страти і розп'яття, і без сучасних написів "Христос воскрес" або "X. В". Науковці не поспішають пояснити загалу те, що ні Христос, ні євреї, серед яких він був розіп'ятий, ніякої традиції розписувати пасхальні яйця не мали, тим більше такі, які б символізували розіп'ятого і оживленого Христоса.
З історії навернення українців-русичів у християнство знаємо, як християнські попи при допомозі місцевої державної влади викорінювали усі явища, прояви і символи місцевої віри — Українського Язичництва або Руської Віри. Подібне вони робили майже з усіма язичницькими народами, де проходив вогнений меч християнства. Поширювачі християнської релігії найжорстокіше винищували ті явища культури, які не були описані в текстах біблії, зокрема в євангеліях.
Жодного разу в Біблії не згадується про ритуальне використання ні крашанок, ні дряпанок, ні писанок, тому і не могли хриянські проповідники шанобливо ставитися до цих святощів язичницького релігійного культу. А в нашому народі й досі зберігається з прадавніх віків вислів обережного ставлення до писанки: "носитися з чимось, як з писанкою". Колись писанки писали цілу Весну, тепер — три дні перед Пасхою. В країнах і народах, окупованих християнством, звичай писати писанки завмирає і лише в деяких митрополіях ще жевріє звичай дарувати розфарбовані в різні барви яйця, але вже без будь-якого значення. Дослідник писанкарства в с. Космач на Гуцульщині Д. Пожоджук вже на Міжнародному з'їзді писанкарів, в 1992 році повідомив, шо "б Космачі живе нині писанкарів мабуть більше, ніж в багатьох областях України, разом взятих (...) Але тепер, на жаль, не кожна писанкарка може розповісти, що означає бодай один із символів7".
І не дивно. Майже тисячу років тому замість місцевої легенди про народження Світу з Яйця, християнство принесло юдейську легенду про сотворешія Світу богом Яхве за шість днів. З поширенням цієї легенди, яка записана в біблії, легенди і міфи про яйце зникали і забувалися або заховувалися в українських народних казках.
Про негативне ставлення церковників до ритуального використання яєць дізнаємося з послання ідеолога місцевого християнства кінця XVI ст. Івана Вишенського. "Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте..''8 — наказує він у своєму листі до князя Констянтина Острозького в 1599 р, Таким чином українцям заборонялося нести на гробки (на Проводи) колачі, писанки і крашанки, які присвячувалися душам покійних Предків, що відійшли у Світ Мав'я.
Микола Сумцов у своїй праці "Писанки" (1882 р.) подає таку легенду: "Жидівки, бажаючи схилити Пілата до підписання смертного вироку їсусу Христосу, дарували дітям Понтія Пілата крашені яйця (с. 10)". Подібною за своєю суттю є і друга легенда, записана Сумповим: Писанки пишуть на знак того, шо жиди мучили Ісуса Христоса, то все його тіло "пописали", тобто побили нагайками" (с. Агапівка Куп'янського повіту)9.
Щоб викоріняти в українському народі звичай писати писанки, попи таrs легенди і поширювали в народі. Але цей звичай в народі тримався настільки сильно, шо церковникам не залишалося нічого іншого, як долучити писанки до християнської Пасхи, точніше, дозволили приносити їх до церкви для "кроплення" (освячення).
Якшо в кінці XVI ст. Іван Вишенський oе виступає проти ритуального використання яєць, то вже в середині XVII століття француз Боплаy мав нагоду спостерігати, як на Пасху за дві години богослужби в кошики єпископа набирається 5 або 6 тисяч яєць: "Єпископ мав приємність цілувати найвродливіших жінок і дівчат, які є в церкві, А коли бачить обличчя, яке йому не подобається, простягає для поцілунку лише руку. Так, як я оце розповів, робив у Києві митрополит, що зветься Могила* який є главою всіх єпископів, так само робить і найбідніший парафіяльний священик"10. З цієї розповіді Боплана довідуємося, як християнські попи різних рангів пристосували цей язичницький звичай злюбного характеру до своїх аскетичних обрядів. Але це також тривало недовго. Вже Микола Маркевич в 1860 році в своїй праці "Обьічаи, по- верья... малороссиян" (К., 1991 р. — С. 75) шкодує за тим, що в українському народі "... з псуванням моралі те, що було невинне стає соромливіш... Тепер молоді парубки соромляться ставати в ігри з дівчатами, а дівчата соромляться їх приймати в своє коло. Скоро люди перестануть христосуватися у Світлий Празник, — робить він висновок і завершує, — Не знаю, чи можна вважати це покращенням моралі?"11.
Щодо легенд про писанки, які записувалися в нашому народі, то показовим є дослідження етнографів і фольклористів, які повідомляють, шо "перекази про походження писанок зустрічаються (в народі) дуже рідко. Переважно селяни не дають пояснень цьому звичаю. Найкмітливіші з народу на такі запитання відповідали одне й те ж: "Так здавна ведеться'' або "Так уже повелося від початку світу"12.
Майже в усіх християнізованих легендах тої пори про писанку вже введена "тема жидів"; складається враження, що це жиди викохали цей зdичай розписувати і розкрашувати яйця і через християнство навчили всі інші народи. В цих легендах писанки пише, на зразок українських матерів, і мати Ісуса Марія, в інших — вони з'являються без будь-якої традиції або в руках Марії Магдалини, або в пеленах у жидів замість каміння, або перетворюються з каміння і грудок землі, "якими жиди кидали в Ісуса і Петра"13, або в кошику у співчутливого єврея-селянина замість звичайних яєць за те, що він допоміг Ісусу Христосу донести "хреста" на Голгофу для розіп'яття14... Є легенди, В яких сам Ісус роздає писанки або жидівці15 або римлянам, що вартували його гробницю16. Найголовніше, що єднає усі ці легенди, це — походження з Ізраїля і символічна прив'язка до покарання Ісуса Христоса...
Показовою в цьому плані є легенда, яку подає Степан Килимник в "Українському році...": "Пречиста Діва писала писанки цілу ніч без місяця і без свічки, і рано несла до Пилата, щоб викупити (?) Ісуса Христоса. Але по дорозі дізналася, що Ісус вже вбитий та й упала, а писанки розкотилися по всьому світу17".
З одного боку церква робила спроби привласнити собі звичай писати писанки, а з іншого — всіляко продовжували боротися з обрядовим, ритуальним використанням писанок і крашанок в українському народі. Олександр Афанасьєв повідомляє, що "монастирські накази XVII століття забороняли селянам битися яйцями, що свідчить про те, що церковники вбачали тоді в цьому дії, огидні (християнській) вірі18"
Нині для народу продовжують витворювати все новіі й нові христянські легенди, ускладнюючи колишні, довівши їх до абсурду. Ось, як в одному з варіантів попередньої легенди звичайні яйця стають писанками, а потім писанки стають дряпанками. На Міжнародному з'їзді писанкарів одна з доповідачок виголосила таку легенду: "Коли було схоплено Ісуса, Марія прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй сина. За звичаєм (?), за це вона принесла у фартушку дари 12 яєць, тобто те, що у неї було. Пілат вагався, він боявся юдеїв. Нарешті він відповів: "Ні, я не віддам його тобі". З розпачу у Марії опустилися руки і писанки покотитися (?) по бруківці. Від цього на них з'явилися подряпини..." Свою розповідь ця дослідніщя завершила словами: "Великодні яйця символізують, перш за все, воскресіння Ісуса, але їх апотропеїчна роль зберігалась з часів язичництва19".
Невже сьогодні, коли вже вчені всіх країн довели язичницьке походження писанок і крашанок, й досі не припинилися ідеологічні змагання навколо питання: що насправді символізує писанка?
Якби писанка сама могла розповісти про свою долю, то ми почули б набагато жахливіші пригоди з її життя.
Якщо українець-язичник прикрашав тло яйця символами Сонця, Місяця, Зірок, квітів і зілля священних птахів і тварин, символами Землі і Води, безкінечниками і Сваргами, то вже українці -християни вперше нанесли на неї образи юдейської міфології, зокрема закривавлене розп'яття "великого мученика"; споруди христянськіх культів — церкви почали заступати зображення Дерева Життя. Мимоволі згадуються слова Ф. Нітше, написані в 1888 року в "Антихристі": "Християнська церква нічого не залишила незайманим, до чого б не доторкнулася — все зіпсувала"20. Навіть коммуністи почали зображати на писанках портрети вождів більшовицької революції: Леніна, Маркса, Сталіна і п'ятикутні зірки...
З того часу, коли писанка втратила своє сакральне значення, люди перетворили писанкарство у звичайнісіньке ремесло і почали зображати на яйцях все, що спадало їм на думку. Природні барвники були замінені штучними, хімічними. Якщо традиційні писанки мали обмежену кількість барв, чітко визначене призначення: на врожай, на плодючість, на дощ, на кохання, на лікування, на подарунок, на захист від усього лихого і шкідливого; писанки були символічними молитвами, замовляннями і образами, то сучасні писанки починають нагадувати картини: кількість барвників необмежена і дуже часто мотиви різних за змістом традиційних писанок зведені вже в одну. Найголовніше правило, яким сьогодні керуються писанкарі — вразити глядачів неповторністю і неподібністю вигаданих візерунків і орнаментів; на писанках стало вже нормою малювати портрети, пейзажі і, навіть, детальні картини з народного чи церковного життя та побуту.
Нині науковці роблять спроби виробити універсальну класифікацію писанок, але продовжують з'являтися все нові й нові, невідомі в минулому технології і способи виготовлння писанок. Створені зображення на писанках вже давно вийшли за межі традиційних малюнків. Сьогодні писанкарі використовують для писання писанок яйця майже всіх птахів і навіть страусині; почали вже розписувати яйця зміїні і крокодилячі. Хіба що яйця динозаврів ще не розписували майстри писанкарства. Візерунки на шкаралупу накладають не тільки воском і фарбами, а й бісером і, навіть, кольоровими нитками (витвір 90-х років XX ст.)... Поняття писанки вийшло вже за межі звичайної шкаралупи. Зображення яйця роблять з кераміки, фарфору, скла, кольорових і дорогоцінних металів і каменів, дерева і воску...
Цікаво, які ще новинки з'являться в писанкарстві? Якщо в минулому писанки розписували віщі люди, переважно жінки, то з поширенням християнства, хто тільки не займався цим ремеслом.
В наш час почав поширюватися спосіб розписувати писанки на видутому яйці. Спочатку вони з'явилися на виставках, потім на полицях крамниць, а тепер вже роздаровуються "на щастя, на здоров'я"...
Де і коли вперше видули яйце для писанки? В природі відомо, що деякі види зміїв висмоктують вміст пташиних яєць, проколовши в них непомітні дірочки, В людському суспільстві звичай видувати яйця з'явився в християнських монастирях, де їх розписували порожніми для зберігання і продажу або, замість природнього вмісту, почали вливати розтоплений віск. Нині цей звичай вийшов за межі монастирських мурів. Недавно мені доводилося чути, що в порожню писанку вже дехто вливає розплавлений свинець...
Чи можливе було таке святотатство в язичницькі часи, коли саме за природній вміст людина шанувала яйце як символ відродженого життя, символ Багатства, символ Бога. Саме повним яйцем (а колись і писанкою) українські знахаюі "викачували" хвороби, освячували зерно для посіву; "билися" крашанками на Великдень, та інші весняні свята. Писанки обносили, як оберіг, навколо хати, поля, череди домашніх тварин, навколо полонин та пасовищ; підкладали під стріху хати від пожежі, до вулика, де знаходилася матка, до місця, де телилася корова чи вівця. На писанках гадали на врожай, на здоров'я, на кохання; ними ворожили і причаровували... А шо зараз ними роблять?
Колись в нашому народі добре знали, а гуцули пам'ятають і досі, що подарувати комусь порожню писанку означало: жінці на безпліддя, господарю на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині на припинення росту і розумового розвитку, а хворій людині — на смерть. Якщо колись з недобрими намірами зловмисник підкидав порожні яйця, то тепер люди, переважно від невігластва, дарують своїм друзям, а ще краще, купують для себе і своєї сім'ї за власні гроші гарненькі символи безпліддя і злиднів. Якщо колись видування яйця-писанки вважалося гріхом перед Богом і людьми, то тепер це стає нормою писанкарства в Україні і в світі. Але, чи можна такий стан речей вважати розвитком писанкарства?
1 Гнацюк В. Коладки і щедрівки. - Т1. - Львів, 1914. - 270с.
2 Мифц народов мира. Эциклопедия. — Т. 2. — М., 1992 - С. 681.
3 Дунаевська Д.Ф. Українська народна казка. — К, 1987. - 127 с.
4 Сумцов Н. Писанки. — Харьков, 1892. — С. 44; Українські приказки, прислів'я і такс інше Уклав М. Номис. - К., 1993. - С 635-663,
5 Афанасьсв А. Поэтические воззрения славян на природу? В трех томах. — Т. І. - М., 1994. - С. 535-536
6 Сумцов, названа праця. — С. 5.
7 Матеріали науково-практичної конференції "Писанка — символ України" з міжнародного з'їзду писанкарsd 2-7 вересня 1992 року, - К., 1993. - С.79.
8 вишенський І. Вибрані твори. — К., 1972. — С. 52.
9 Сумцов, названа праця. — С. 9-10.
10 Боплан Г- Л, Опис України. - К., 1990. - С, 81.
11 Маркевич Н. Обычаи, поверья... малороссиян. — К., 1991. - С. 75.
12 Килимник С. Український Рік у народних звичаях ы історичному освітленні. — Т. 3. — Вінніпег, Торонто, 1962. ~ С. 205-206; Сумцов, названа праця, — С. 10-11.
13 Воропай О. Звичаї нашого нараду. — Т. 1. — К.,1991. - С. 383-384
14 Воропай, названа праця. — С. 383.
15 Килимник, названа праця. — С. 207.
16 Воропай, назнана нраця, — С. 382-383.
17 Сумцов, названа праця. — С 9; Килимник, названа праця. — С. 206.
18 Афанасьсв, названа праця. — С. 537.
19 Матеріали. — С. 25.
20 Ніцше Ф. Антихрист // Сварог. - Вип 2. - К., 1995. - С 15.
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.