Бог з розпуки ридав, Бог стогнав від тяжкого безсилля:
– Яж вам землю найкращу, я хліб і до хліба вам дав.
Так чому ж ви поїли траву-лободу із бадиллям?
Хто вас, діти мої, і за що так жорстоко скарав?
Всюди трупи лежать, а над ними пшеничне колосся...
Цвинтар села ковта, вже нема ні собак, ні котів.
Мати, з’ївши дитя, з голови вириває волосся.
Бог побачив, жахнувся і в горі страшнім занімів.
Реготав сатана, шаленів горбоносо-пейсатий –
Бо ужинку такого не мав сто минулих віків.
Танцювали чорти у пустих перекошених хатах,
Тільки вітер ридав над розп’яттям сумних димарів...
Володимир Горбатюк, 2005 р.
Як людина, що дослідила своє етнічне коріння до 5 коліна, я з повним правом визнаю себе українцем і за походженням, і за проживанням моїм і моїх пращурів, і з повним правом, від імені свого роду, хочу дати оцінку тим подіям, що відбулися в 20 столітті в Україні. Вивчені факти свідчать, що за переписом населення початку 20 століття українців було більше ніж росіян на 4 мільйони, близько 81 млн.; і це без Західної України, Буковини та Бессарабії. В 1925 році тільки на Кубані проживало 65 відсотків українців і було 950 українських шкіл, на Нижній Волзі – 429 українських шкіл, на Далекому Сході – 1076 українських шкіл. Наведу ще один красномовний факт про «російськість» Криму. За переписом, проведеним в Кримському Ханстві в 1666 році, на території Криму проживало 920 тисяч українців, 180 тисяч кримських татар і жодного росіянина.
Як можна було такий чисельний народ, що на початку 20 століття був по кількості населення на землі третім після Китаю й Індії, який зміг протягом століть вижити і не зникнути навіть не маючи своєї державності, – винищити? Відповідь дуже прагматична і проста. Тільки обманом, змовою, у безчесній боротьбі, що й зробив так званий «рідний брат», очолюваний ще одним «братнім народом».
Цифри втрат тільки XX століття:
Експорт революції, громадянська війна – 4 млн. вбитих.
Голодомори, яких не знав світ: 1921 рік – 2 млн. жертв; 1933 рік – 10 млн. жертв; 1947рік – 2 млн. жертв.
Політичні репресії 1937–1947 років – 4 млн. жертв.
А тепер втрати України у війні 1941–1945 років:
Вбиті й ті, що пропали безвісті серед цивільного населення – 4,5 млн.
Військові: вбиті, загинули у полоні, репресовані режимом – 2,5 млн.
Вивезені в Німеччину (загинули в концтаборах та ті, що репресовані по поверненню) – 2,25 млн.
Вивезені з України на Схід, які так і не повернулися – 3,5 млн. Всього 12,750 тис.
Отже тільки за неповні 50 років знищено, вбито, замордовано, замучено голодом 30 млн. 750 тис. українців. Та й це не зовсім повні дані, адже багато чого приховується й донині.
А тепер порівняйте: ми втратили з вини окупантів і відомих націй майже половину населення і провідні країни світу не можуть до цього часу визначитися з оцінкою цих подій. І це робиться свідомо і упереджено. То чи не настав час нам самим започаткувати свій Нюрнберг? Звичайно, якщо оберемо український парламент, в якому етнічних українців буде більшість.
Я особисто переконаний, що так звані наукові інститути нашої держави усвідомлено не оприлюднюють нашої історичної правди про вбивства, або в них ще й досі засилля і вплив тих, хто організував геноцид нашого народу.
Так сталося, що моя рідна тітка Ганна перед своєю смертю сказала правду про свого батька і мого рідного діда і мені її переказали. Виявилося, що мій дід був засуджений як член так званої Спілки визволення України в 1931 році до утримання в «концтаборі», а в 1937 році – за правду сказану про голодомор, – ще на 10 років таборів, де і помер через рік на копальнях в Екатеринбургі.
Досліджуючи кримінальну справу мого діда № 3472/19 642, я й дізнався як діяла програма підготовки голодомору і планомірно знищувалися ті люди, які могли вчинити спротив голодомору. У зв’язку з цим у мене тільки одне запитання до так званих державних науковців: може, вони не бачать тих кричущих фактів, що є доступними для будь-якого науковця або простого громадянина?
Так от, 18 березня 1930 року, НКВС заарештувало тільки в рідному селі мого діда Старій Орлиці Прилуцького повіту, Полтавської області, 67 чоловік, а всього по повіту тільки за одну ніч було заарештовано 468 осіб, так званих ворогів народу. Запитую у вчених: ворогів якого народу?
Перед пам’яттю свого діда, Матвійка Ігната Оврамовича, 1885 року народження, царського офіцера, нагородженого 4 Георгіями, я привожу прізвища його односельчан, звинувачених у неіснуючих злочинах і яких знищували дійсні вороги мого народу, справжні організатори справжнього геноциду українського етносу у XX столітті:
- Гончаренко Григорій Антонович
- Матвійок Ігнат Оврамович
- Горгод Павло Мойсейович
- Никитенко Павло Кондратович
- Кощий Максим Іванович
- Приходько Павло Антонович
- Здор Антон Митрофанович
- Панченко Петро Петрович
- Біда Онисим Омелянович
- Гончаренко Іван Лукич
- Дорошенко Петро Іванович
- Дзеба Федір Сергійович
- Дзеба Наум Сергійович
- Кощій Іван Григорович
- Кремінь Євтух Григорович
- Корж Іван Трохимович
- Козаченко Іван Якович
- Медуниця Павло Іванович
- Матвійок Митрофан Іванович
- Медуниця Федір Петрович
- Соловей Тимофій Павлович
- Садовий Павло Коноратович
- Перепелиця Данило Лаврентійович
- Харченко Кирило Андрійович
- Щербатенко Афанасій Семенович
- Шевчук Іван Якимович
- Шевчук Михайло Павлович
- Шипко Василь Андрійович
- Гаєвий Іван Володимирович
- Гора Іван Іванович
- Гончаренко Сергій Іванович
- Гончаренко Михайло Михайлович
- Дорошенко Михайло Кирилович
- Гончаренко Іван Єфимович
- Кудрявський Андрій Романович
- Козаченко Савва Родіонович
- Кулічок (Шевчук) Роман Павлович
- Локіза Макар Олександрович
- Медуниця Іван Янович
- Молодий Дмитро Кирилович
- Медуниця Михайло Іванович
- Норець Іван Андрійович
- Перепелиця Юхим Остапович
- Соловей Дмитро Петрович
- Соловей Іван Федорович
- Соловей Михайло Федорович
- Соловей Іван Олексійович
- Соловей Володимир Федорович
- Сичевський Микола Гаврилович
- Соловей Григорій Олексійович
- Петух (Овраменко) Дмитро Ничипорович
- Шахрай Григорій Максимович
- Кудрявський Іван Трохимович
- Соловей Олексій Петрович
- Бойко Степан Карпович
- Матвійок Микита Давидович
- Соловей Семен Мойсейович
- Соловей Яків Олександрович
- Панченко Михайло Михайлович
- Крисько Ігнат Казімирович
- Хижняк Кирило Іванович
- Гончаренко Тимофій Пантелійович
- Гончаренко Дмитро ївтухович
- Здор Дмитро Остапович
- Нестеренко Федір Гордійович
- Матвійок Данило Антонович
- Молодий Іван Макарович.
Більшість цих людей вже реабілітовані нашою незалежною державою. Але навіть реабілітувавши діда в 1989 році, так званий комуніст Потебенько і тут не обійшовся без брехні, написавши, що рідних не встановлено, а в той час, в тому ж селі Стара Орлиця ще проживала дочка діда Гната – Ганна, яка так чекала цього повідомлення. На жаль, не дочекалася.
Отже шановні українці чи не настав час заявити про свої вимоги до конкретних осіб і народів, які організували планомірне нищення нашого етносу.
Потребують дослідження і правової оцінки:
Виявлення організаторів і виконавців Великої Програми знищення українців в 20 столітті в тому числі зовнішньої інтервенції з боку Росії в 1920-х рр. 20 ст.
Організація громадянської війни
Репресій 20-50 рр.
Голодоморів 1921р., 1933р., 1947р.
Необхідно: Провести підготовку Віча українців світу для оцінки подій нищення етносу. Провести підготовку і надання матеріальних позовів до держав-організаторів злочинів. Забезпечити визнання геноциду українців світовими інституціями, в тому числі – й ООН.
Світозар Гулак-Подольський
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.