Святилище у лісі коло Вижниці

(Матеріал подається в скороченні)

В горах, які оточують мальовниче буковинське містечко Вижниця, неподалік від Черемоша, виявили групу каміння та скель з давніми рукотворними зображеннями. За версією науковців, це залишки скельного святилища-обсерваторії.

Перша звістка про петрогліфи (давні знаки на каменях) на скелях поблизу Вижниці надійшла від студентки історичного факультету Чернівецького університету Стребкової. У «Щоденник археологічних розслідувань» вона записала: «У лісі є камені, на яких народні месники залишили свої знаки у вигляді півкіл і кіл, які місцеві люди називають підковами та жорнами».

За цією інформацією археолог Богдан Томенчук та автор статті у 1986 році провели археологічну розвідку в горах і лісах навколо Вижниці. На двох розташованих поруч горбах передгір’я та в урвищі між ними виявлені вибиті на скелях кола-петрогліфи діаметром 50-80 сантиметрів, а також знайдені кілька грубо оброблених стел та два ретельно витесані горельєфи, що обрисами нагадують людину.

Вершина північного горба завершується п’ятиметровою обтесаною прямовисною людиноподібною скелею з дволикою головою. Її лики формуються двома колами, одне з яких — сферичне. На південному горбі чернівецькі археологи згодом розчистили поверхню горизонтальної трикутної скелі і виявили на ній 18 кіл. Усього тут налічується 87 кіл-петрогліфів, вибитих як на скелях, так і на стелах.

Багаторічне вивчення об’єкту та пошук аналогій дозволило прийти до висновку, що кола та стели відтворюють календарно-астрономічні періоди, а в цілому перед нами святилище-обсерваторія, яким, схоже, дуже довго користувалися наші предки, можливо, аж до часів прийняття християнства.

Відомо, що язичницька релігія була релігією астральною. Головними богами вважалися світила та планети, а язичницькі святилища, крім обрядових, виконували календарно-астрономічні функції.

Для астрономічних спостережень за точками сходу Сонця протягом року необхідна була рівна лінія горизонту. Саме з горбів передгір’я, на яких розташоване Вижницьке святилище, і проглядався на сході ідеально рівний горизонт.

Слід відзначити, що місце злиття Чорного та Білого Черемошів від святилища зовсім недалеко. На вертикальній поверхні однієї із скель з петрогліфами, що розташована в урвищі між південним та північним горбами, витесані три дуже великих кола, вище — ще 4, а збоку на горизонтальній поверхні 5 кіл. Разом їх 12, як місяців року. Ця система розподілу місяців у році відповідає вавілонському місячно-планетарному Зодіаку. За розподілом планетарних богів по місяцях року на вавилонський Зодіак спирався римський календар.