05.01.2019
Напередодні Богоявлення проводять Святвечір – Голодну кутю. Як і на Багату кутю, на другу Вілію готують лише пісні страви, але в меншій кількості.
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані «царські врата». З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Починаючи з вечора і до сходу Сонця в храмах роблять відправу і святять воду. Саме освячення води має закінчитися до сходу Сонця. Така вода вважається корисною для здоров'я і проти усякого лиха: її вживають при різноманітних хворобах, змащують хворі місця, скроплюють хати і господарства. [1, 145].
Мітологічне заходження Сонця у світові Води символізує поєднання чоловічого і жіночого начала у божественному шлюбі. Це зображено на українському державному прапорі, де синя смуга – це Вода, а жовта – Сонце. Поєднання цих двох стихій є і на шестикутній зірці, де трикутник з кінцем угору символізує Вогонь, а донизу – Воду. Оцей божественний шлюб називається Ордан, де Ор – Сонце, а Дана – Вода. Свято продовжується наступного ранку, коли зустрічають вихід Сонця – Богоявлення.
До сходу Сонця люди йдуть на Богоявлення, а перед тим мають запастися на увесь рік свяченою водою. В кожній хаті впродовж року мала обов'язково стояти під образами пляшечка з такою водою, яка, якщо освячена і зберігається за всіма правилами, не псується.
Якщо лід товстий, на річці чи ставку випилюють з льоду хрест, що символізує Сонце і ставлять біля прорубу. Поруч з хрестом стоїть престол, також зроблений з льоду й обвитий сосновими гілками – так звані «царські врата». З храму, де проходило Богослужіння, люди несуть хоругви, прапори.
На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що символізує божественне кровозмішування.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути, лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою, палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не хворітимуть. Купатися у відкритій водоймі – давній звичай, в тому числі і купання в ополонках після бані. Обряд має повторити Божу дію. В даному випадку Сонце занурюється в Світові Води і освячує їх. Людина, як онук Дажбожий, теж занурюється у Води разом із Сонцем.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар самостійно.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.