Чи довго будемо приміряти чуже ярмо?

Нічому життя не вчить народ наш. З одного духовного ярма вилазять, щоб в інше залізти: московський центр замінять на стамбульський. А як тягнули воза юдейського, так і далі будуть тягнути, славлячи святощі чужого народу. А себе залюбки називають рабами і просять чужого бога дати розуму і просвітлення, бо свого немає. Та не дасть вам їхній бог нічого, бо «Христос каже: „Я не посланий до всіх — Я посланий до загиблих овець ізраїльського дому...“

Натомість маємо свою Богом дану Землю і свої рідні святині. І найголовніше свою Віру, яку творив наш народ протягом тисячоліть. То невже і далі будете ходити манівцями, замість того, щоб плекати свою Рідну Віру? Адже тільки вона може повноцінно наповнити нашу душу і оберігати наш Рід.

»Так речемо ми, що маємо красне вінце Віри нашої і не маємо чужої добиратися." (Велесова Книга, 7з).

«То бо молимося Богам да ймемо чисті душі і тілеси наші. І да ймемо живот з Праотцями нашими в Богах зливаючись воєдино. Правда така: се бо ми – Дажбові Внуки!
Зри, Русе, ко уму, якож ум великий Божеський єсть єдиний з нами, і тому творите і речете з Богами воєдино». (Велесова Книга, 1)

Слава Рідним Богам!
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm