05.12.2018
В народній і церковній традиції в цей день поминають Миколу Зимового. Микола тотожний Велесу і Діду Морозу (пор. з рим. Марсом, що первісно був близький до нашого Велеса), який у червоному одязі із торбинкою дарунків мандрує від оселі до оселі. За Скуратівським всі три свята – Варвари, Сави та Миколи – називали миколаївськими святами. Вважалося, що з Миколою остаточно приходить Зима: «Хвали зиму після Миколи». [4, 224].
Ми маємо всі підстави вважати ім'я Микола загальноарійським. Так, наприклад, «Велика хроніка» про Польщу, Русь і їхніх сусідів ХІ–ХІІІ ст. пише про легендарного короля слов'ян з іменем Микл. [1, 65].
Степан Наливайко вважає, що в мові хінді слово «куль» (похідне від санскритського «кула») і виступає у складних словах другим компонентом і означає «гурт», «череда», «табун», «зграя», «рій», «сімейство». На іранському ґрунті санскритському «кула», скіфському «кола» та хінді «куль» відповідає хіль/хель – «сім'я», «рід», «плем'я». Аналогічно наводяться приклади з однаковим значенням у курдів, тюрків, угро-фінів та ін. народів. Отже, це слово, за висновками індолога Наливайка, має надзвичайно важливий суспільний термін на означення сукупності людей. Слово «кула» також може означати «оселя», «поселення», «село». Це спонукає гадати, що й наше «село» споріднене з цими термінами, особливо з іранським хель/хіль, які на слов'янському ґрунті відповідають сель/сіль. [3, 62-64]. Ці слова підтверджуються тим, що Микола чи Велес виступає опікуном народу, особливо простолюдинами.
Висловлюємо припущення, що ім'я Микола (Никола) може пояснюватися і за значенням никати (ховати), никнути (зникати) або никнути (схилятися до Землі) [2, 622]. Це й позначає Сонце, що знаходиться дуже низько над Землею. Або позначає фалічний символ (див. Сава), який заникав (сховав) насіння (пор. також сім'я-зерно і сім'я-родина) до жіночого лона. Це відображено у звичаї ховати подарунки від Миколи у чобітки, шкарпетки, під подушку чи ялинку. Окрім того під снігом приховуються всі земні скарби. А в зимовий період наші родини ховаються у теплих хатах.
Є також інша версія, що Микола розкладається на частини Ма (мати) і коло, що можна порівняти з могилами, валами. Там померлі, як насіння, сховані в лоні Землі Матері, а Велес опікується світом мертвих.
У сучасній обрядовості Волхв у червоному одязі, який символізує Велеса, після служби роздає дітям подарунки (на кошти батьків або громади). Волхва можна запросити до хати, де він безпосередньо відзначить дитину і благословить хату й родину.
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити Велеса-Миколу, який знає про всі їхні справи, до його приходу готувалися, допомагали батькам, вивчали віршики, загадки, пісні.
Література:
1. «Великая хроника» о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. / Под. ред. В.Л. Янина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 264 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
3. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000. – 288 с.
4. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: УСГА, 1994. – 240 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Ми маємо всі підстави вважати ім'я Микола загальноарійським. Так, наприклад, «Велика хроніка» про Польщу, Русь і їхніх сусідів ХІ–ХІІІ ст. пише про легендарного короля слов'ян з іменем Микл. [1, 65].
Степан Наливайко вважає, що в мові хінді слово «куль» (похідне від санскритського «кула») і виступає у складних словах другим компонентом і означає «гурт», «череда», «табун», «зграя», «рій», «сімейство». На іранському ґрунті санскритському «кула», скіфському «кола» та хінді «куль» відповідає хіль/хель – «сім'я», «рід», «плем'я». Аналогічно наводяться приклади з однаковим значенням у курдів, тюрків, угро-фінів та ін. народів. Отже, це слово, за висновками індолога Наливайка, має надзвичайно важливий суспільний термін на означення сукупності людей. Слово «кула» також може означати «оселя», «поселення», «село». Це спонукає гадати, що й наше «село» споріднене з цими термінами, особливо з іранським хель/хіль, які на слов'янському ґрунті відповідають сель/сіль. [3, 62-64]. Ці слова підтверджуються тим, що Микола чи Велес виступає опікуном народу, особливо простолюдинами.
Висловлюємо припущення, що ім'я Микола (Никола) може пояснюватися і за значенням никати (ховати), никнути (зникати) або никнути (схилятися до Землі) [2, 622]. Це й позначає Сонце, що знаходиться дуже низько над Землею. Або позначає фалічний символ (див. Сава), який заникав (сховав) насіння (пор. також сім'я-зерно і сім'я-родина) до жіночого лона. Це відображено у звичаї ховати подарунки від Миколи у чобітки, шкарпетки, під подушку чи ялинку. Окрім того під снігом приховуються всі земні скарби. А в зимовий період наші родини ховаються у теплих хатах.
Є також інша версія, що Микола розкладається на частини Ма (мати) і коло, що можна порівняти з могилами, валами. Там померлі, як насіння, сховані в лоні Землі Матері, а Велес опікується світом мертвих.
У сучасній обрядовості Волхв у червоному одязі, який символізує Велеса, після служби роздає дітям подарунки (на кошти батьків або громади). Волхва можна запросити до хати, де він безпосередньо відзначить дитину і благословить хату й родину.
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити Велеса-Миколу, який знає про всі їхні справи, до його приходу готувалися, допомагали батькам, вивчали віршики, загадки, пісні.
Література:
1. «Великая хроника» о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. / Под. ред. В.Л. Янина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 264 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
3. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2000. – 288 с.
4. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: УСГА, 1994. – 240 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.