Доля. 24 листопада

Доля. 24 листопада


За народними уявленнями образ Долі – неопредметнене явище, яке супроводжує людину в усіх її діях: допомагає чи, навпаки, завдає прикрощів. Відтак, у тяжкі години люди звертаються за допомогою до власної долі:

Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу –
Обізветься моя доля
На тім боці моря.

Найперше до своєї долі звертаються дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не склався родинний затишок. На це свято люди йдуть до храму і ставлять свічки за добру Долю.

У цей день дівчата збираються на вечорниці ворожити. Останнім дійством ворожінь, якого з особливим нетерпінням чекають хлопці, є «Кликання судженого до каші» або «Закликання Долі до каші». Насипавши в миску заготовлене їство, дівчата виходять на двір і гукають: "Іди, іди, суджений, кашу їсти!" або «Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!» – і б'ють по черзі макогоном у ворота.

Хлопці, що сидять у схованці, на кожну накличку подають відповідні звуки. Їм нетерпиться, адже більшість з них цілий день не їсть – щоб Доля послала гарну дружину. Голодують переважно ті парубки, які мають намір невдовзі одружитися.

Коли ж закликання на кашу закінчується, юнаки почергово заходять до хати, запитуючи:
– Добридень, пані-матко, вся чесна громадо і хато! Чи дозволите завітати до оселі й привітати з Долею?

Отримавши дозвіл, хлопець переступає поріг, кладе хліб та іншу їжу і каже:
– Зі святом Долі, з добрим вечором, здоровенькі були. [3].

За вечерею молодь веселиться, співає пісень, в яких згадується про Долю. Зразок старої коляди про Долю:

Закликав Господь у віконько;
– Ой вийди, вийди, господареньку!
Господар вийшов, Богу ся вклонив:
– Щоб мені Господь доленьку дав!
– Обозрися, господареньку,
Чи світить зоря на подвіроньку?
– Вже вийшла та й засвітила,
Всю челядоньку розвеселила.
А за зоренькою доленька йде,
Стала вона ся допитувати:
– Для кого ви столи стелете?
– Ми тут, Доленько, трійцю робили.
Трійцю з вощеньку до Божого домоньку.
Взялася допитувати:
– Яку вам доленьку дати?
– Дай нам, Доленько, всім здоров'янько,
Бо підемо в багаті домоньки,
Понесемо трійцю з вощеньку,
Поставимо на престолоньку.
Трійця буде ся світити,
Ми ся будемо Богу молити.
(М. Грушевський. Історія української літератури, т. ІV-й, стор. 357). [1, 217].

Після обрядової вечері влаштовують різноманітні ігри та забави. Наприклад, зав'язують хлопцеві очі, а дівчата в різних кутках кімнати подають голос: «Доля тут». Ловець мусить впіймати свою Долю. Повернувшись з вечорниці, дівчата продовжують ворожити вдома. [1, 215].

«Основна думка свята Долі-Катерини, – підсумовує Степан Килимник, – це без найменшого сумніву свято еротичне, причарування кохання, любови, хлопця – долі. Це підтверджують і всі гадання, і самі вечерниці, і традиційна їжа, і кликання долі, і піст хлопців, і своєрідність співів, і вияв тієї високої пошани до долі. І це свято є цілком мітологічне, в якому подано могутній і непереможний образ невблаганної долі, що лише частко-во подібна до римської фортуни.» [1, 215].

Доля – це також Богиня, яка пряде долю людині. Свято Долі відзначається 24 листопада. В місячно-сонячному календарі Місяць на цей день починає переходити у серп. На свято Долі відбуваються молодіжні вечорниці, дівчата ворожать на судженого, варять кашу і закопують у садку (символи кохання). Напевне, Доля є ознакою місячної сутності і має відношення до Мокоші. В церковному календарі їй відповідає Катерина, яка вирішує долю людини:
«котитися» і «ринути» (зануритися, загинути); означення вмертвляючої і народжуючої жіночої сутності, порівняй: косар (смерть з косою), кат, каторга, кіт (киця), окотитися, терен, ирій. Катраниця – ім'я однієї з русалок. Літера «т» може замінюватися на «с» (лат. «th»), що проявлено в зменшеній формі імені «Кася». У цьому випадку можна прочитати «косарина», звідси й косар – той що умертвляє рослину. Тому у Долі можуть бути ознаки Смерті з косою, яка вирішує долю – кому жити, а кому не жити. Спадаючий місяць, що переходить у косу і є цьому підтвердженням. [2, 47].

Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.

Світовит Пашник,
Волхв РПК

svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
джерело

Коментарі ()

    Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.

    КОШИК

    Усього: 13000 грн.

    Оформити замовлення Оформити замовлення

    зв'язатися з нами

    Вкажіть ваші дані і ми зв'яжемося з вами, також можете зателефонувати або надіслати повідомлення!!!

    viber whatsapp telegram

    авторизація