20.11.2018
Олег Шупляк. Зимовий сон
Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається.
Церковне свято називається Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Нам відомо, що Діва Марія уособлює Матір-Землю, як породжує Сонце. Але сам принцип вирахування свята залишається невизначеним.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю.
Ввечері люди зі священиком йдуть до криниці освячувати воду, набирають джерелицю і в храмі чи вдома перепускають її через вогонь. Така вода є священною і вельми помічною від усяких хвороб. Нею можна також відганяти недобрі сили чи причаровувати хлопців. [3].
Степан Килимник про свято робить наступні висновки: «На Введення вводиться зима та „лазять“ полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть „Видіння“ (праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення називають „полазником“ і до цього часу – „День полазника“. Ці останні точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: – введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування покійників.» [2, 210].
Література:
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. – uk.wikipedia.org.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається.
Церковне свято називається Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Нам відомо, що Діва Марія уособлює Матір-Землю, як породжує Сонце. Але сам принцип вирахування свята залишається невизначеним.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю.
Ввечері люди зі священиком йдуть до криниці освячувати воду, набирають джерелицю і в храмі чи вдома перепускають її через вогонь. Така вода є священною і вельми помічною від усяких хвороб. Нею можна також відганяти недобрі сили чи причаровувати хлопців. [3].
Степан Килимник про свято робить наступні висновки: «На Введення вводиться зима та „лазять“ полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть „Видіння“ (праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення називають „полазником“ і до цього часу – „День полазника“. Ці останні точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: – введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування покійників.» [2, 210].
Література:
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. – uk.wikipedia.org.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.