25.10.2018
Свято Дмитра припадає за церковним календарем на 26 жовтня. Поки таке зміщення від основних принципів святкування сонячних днів 24 (25) числа залишається не визначеним. Свято Дмитра (Мира) за Сварожим Колом стоїть напроти Юра (Ярила), що ставиться на 23 квітня (у нашому календарі 24 квітня). Зміщення від сонячного рівнодення в обох випадках складає один місяць.
Те що ім'я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: "… ім'я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає «мудрий», а мітра – ім'я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім'я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає «Мудрий Мітра», «Мудре Сонце», оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця." На слов'янському ґрунті Мітра має форму Мир. [3, 232, 192].
Щодо мудрості у цьому випадку треба погодитися, адже ми рахуємо повний сонячний рік як 60 людських тижнів-років. Тому на цю дату має бути повних 50 тижнів-років, що якраз і підкреслює поважний вік.
Сучасні словники ім'я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той, що належний до Деметри – богині Землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється дідом, яке все ближче спускається до Землі.
У Дмитрову, або «родинну» чи «дідову» суботу справляють поминки померлих родичів. Б. Рибаков пише, що святкувати починають ввечері в п'ятницю. Після вечері господиня накривала стіл новою скатертиною, ставить їжу і запрошує предків. На день Дмитра готують 12 страв із зерен і м'яса. Поминання можуть продовжуватися на кладовищі. [4, 113].
Натомість Олекса Воропай подає тільки суботній поминальний обід з Рівенського повіту: «Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі „душечки померлих помилися й пообідали“. [1, 247].
Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. [1, 248].
Зустрічаються відомості, що ушановують Предків у суботу після Дмитра. Це більш логічно, бо з 31 жовтня на 1 листопада традиційне ушанування Предків і темних духів у багатьох народів світу. А Гарафина Маковій пише, що з Дмитра починалися дідівські суботи і аж до Різдва вони присвячувалися дідам-прадідам. [2, 184].
Література:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.
2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
3. Наливайко С. таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Те що ім'я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: "… ім'я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає «мудрий», а мітра – ім'я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім'я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає «Мудрий Мітра», «Мудре Сонце», оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця." На слов'янському ґрунті Мітра має форму Мир. [3, 232, 192].
Щодо мудрості у цьому випадку треба погодитися, адже ми рахуємо повний сонячний рік як 60 людських тижнів-років. Тому на цю дату має бути повних 50 тижнів-років, що якраз і підкреслює поважний вік.
Сучасні словники ім'я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той, що належний до Деметри – богині Землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється дідом, яке все ближче спускається до Землі.
У Дмитрову, або «родинну» чи «дідову» суботу справляють поминки померлих родичів. Б. Рибаков пише, що святкувати починають ввечері в п'ятницю. Після вечері господиня накривала стіл новою скатертиною, ставить їжу і запрошує предків. На день Дмитра готують 12 страв із зерен і м'яса. Поминання можуть продовжуватися на кладовищі. [4, 113].
Натомість Олекса Воропай подає тільки суботній поминальний обід з Рівенського повіту: «Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі „душечки померлих помилися й пообідали“. [1, 247].
Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. [1, 248].
Зустрічаються відомості, що ушановують Предків у суботу після Дмитра. Це більш логічно, бо з 31 жовтня на 1 листопада традиційне ушанування Предків і темних духів у багатьох народів світу. А Гарафина Маковій пише, що з Дмитра починалися дідівські суботи і аж до Різдва вони присвячувалися дідам-прадідам. [2, 184].
Література:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.
2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
3. Наливайко С. таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.