01.09.2018
Початок сьомого місяця від березневого Нового року знаменує прихід осені. Перший осінній місяць має назву вересень. Вважається, що вона походить від вічнозеленого куща вереса, який на цю пору буйно цвіте. Та, швидше, назва місяця походить віж Велеса – Бога нижньої і зимової частини світу. Аналогічна ведична назва бика – Вріш (заміна р-л). Так як Велес є опікуном поезії і Боян є його внуком, то слово «вірш» походить від Вріша-бика. З латині «вірш» перекладається як «повернення» Порівняємо наші слова: «вертіти», «вершина». Календарний рух року зробив півколо і досяг «вершини» і тепер він знову «повертається». Сьома енергетична точка, сьоме небо – це максимальне (мак – вершина, сим – сьома) положення, якого досягає душа і повертається назад до земного життя.
В ніч з 31 серпня на 1-ше вересня на майдан сходяться люди, кожен приносить із собою свічку. Була одна особливо велика свічка та лялька в образі людської постави. Люди відспівували весілля з відповідними рухами та звичаями. Там були «батько і мати», а також «бояри, світилки, дружки, свахи й свати».
Відбуваються масові гуляння до пізньої ночі. На майдані закопують соснові деревця (або вкопується стовп і прикрашається сосновими галузками, квітами), прикрашаючи гілки свічками. З настанням сутінків співали пісень, влаштовували вертепні вистави. Опівночі майдан спалахує безліччю вогнів. Гурти показують вистави, інші народні дійства до світанку. Тут бачимо ознаки новорічного святкування.
Етнограф Степан Килимник пише: "… свічка – це прообраз сонця, життєдайної землі, а тим і людини. Віск, з якого вперше почали «сукати» свічки, вважався продуктом сонця, продуктом і поживою Богів – тих величних сил неба, що такі великі благодаті посилали людині на землю. Символ-прообраз світла-сонця й християнська церква прийняла: авреоля навколо голов святих – є символ сонця-світу й тепла." [1, 168-169].
Свято може приходити і вдома. Увечері проводять обрядове запалення свічки чи комина.
Вранці віником, виготовленим з полину, виганяють комах з хати, промовляючи:
Киша, мухи, до Спепухи,
А ви, блохи, до Явдохи.
Віник залишають біля порога – щоб назад не вертали. Або проводять жартівливий похорон комах.
Виконуються також обрядові пісні, які стосуються першого запалення комина, свічок. Тому це свято ще називають «Женити комина», «Весілля свічки» (пор. Новий рік: одруження Василя і Миланки) або «Запалювати посвіт»:
Ой прийшли ж ніченьки довгенькі,
Посвіти ж нам, Комину біленький,
Ми ж тебе квітами убрали,
Барвіночком-рутою оперезали…
Наша праця – дівка гарненька
Полюбити комина раденька.
Ми ж тебе будемо женити,
Горілочку-мед-пиво пити.
Світи ж, комину, ясненько,
Пробуджуй челядочку раненько,
Шити, прясти, ткати молодим,
А подарунки збирати старим… [2, 126].
Юдо-євангельска церква на цю дату вшановує Семена Стовпника, який був знаменитий тим, що провів на стовпі 37 років у пості і молитві. Можна з впевненістю сказати, що образ Семена Стовпника нагадує свічку, смолоскип чи маяк. Тобто юдо-євангельська церква перейняла цей образ з давнього ушанування земного вогню, який на осіннє-зимовий (нічний) час починає відігравати особливу роль домашнього світила. Якраз свічку і ставлять у храмі молячись до Богів.
Вогонь який запалюється у цей день є святим і має велику очищаючу силу. Хата наповнюється новим духом. Відтепер, коли поступово починає холоднішати, Вогонь-Симаргл у хаті має визначальну роль хатнього охоронця. Також Симаргл є охоронцем човна-храму, його образ встановлюється на носі човна зі східного боку у вигляді собаки.
А в цей час (серпень-вересень) до вирію відлітають ластівки. Степан Килимник називає Семена днем ластівок і горобців. Ластівок вважають священними птахами, а ось горобців засуджують за їх злочини. Дівчата ворожили на ластівках: спостерігали скільки вперше пролетіло ластівок і чи до пари, чи в одиночку; також спостерігали напрямок лету ластівок, чи летять низько, чи високо. А хлопці подібно загадували і по ластівках і по горобцях. [1 ,155, 169].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
В ніч з 31 серпня на 1-ше вересня на майдан сходяться люди, кожен приносить із собою свічку. Була одна особливо велика свічка та лялька в образі людської постави. Люди відспівували весілля з відповідними рухами та звичаями. Там були «батько і мати», а також «бояри, світилки, дружки, свахи й свати».
Відбуваються масові гуляння до пізньої ночі. На майдані закопують соснові деревця (або вкопується стовп і прикрашається сосновими галузками, квітами), прикрашаючи гілки свічками. З настанням сутінків співали пісень, влаштовували вертепні вистави. Опівночі майдан спалахує безліччю вогнів. Гурти показують вистави, інші народні дійства до світанку. Тут бачимо ознаки новорічного святкування.
Етнограф Степан Килимник пише: "… свічка – це прообраз сонця, життєдайної землі, а тим і людини. Віск, з якого вперше почали «сукати» свічки, вважався продуктом сонця, продуктом і поживою Богів – тих величних сил неба, що такі великі благодаті посилали людині на землю. Символ-прообраз світла-сонця й християнська церква прийняла: авреоля навколо голов святих – є символ сонця-світу й тепла." [1, 168-169].
Свято може приходити і вдома. Увечері проводять обрядове запалення свічки чи комина.
Вранці віником, виготовленим з полину, виганяють комах з хати, промовляючи:
Киша, мухи, до Спепухи,
А ви, блохи, до Явдохи.
Віник залишають біля порога – щоб назад не вертали. Або проводять жартівливий похорон комах.
Виконуються також обрядові пісні, які стосуються першого запалення комина, свічок. Тому це свято ще називають «Женити комина», «Весілля свічки» (пор. Новий рік: одруження Василя і Миланки) або «Запалювати посвіт»:
Ой прийшли ж ніченьки довгенькі,
Посвіти ж нам, Комину біленький,
Ми ж тебе квітами убрали,
Барвіночком-рутою оперезали…
Наша праця – дівка гарненька
Полюбити комина раденька.
Ми ж тебе будемо женити,
Горілочку-мед-пиво пити.
Світи ж, комину, ясненько,
Пробуджуй челядочку раненько,
Шити, прясти, ткати молодим,
А подарунки збирати старим… [2, 126].
Юдо-євангельска церква на цю дату вшановує Семена Стовпника, який був знаменитий тим, що провів на стовпі 37 років у пості і молитві. Можна з впевненістю сказати, що образ Семена Стовпника нагадує свічку, смолоскип чи маяк. Тобто юдо-євангельська церква перейняла цей образ з давнього ушанування земного вогню, який на осіннє-зимовий (нічний) час починає відігравати особливу роль домашнього світила. Якраз свічку і ставлять у храмі молячись до Богів.
Вогонь який запалюється у цей день є святим і має велику очищаючу силу. Хата наповнюється новим духом. Відтепер, коли поступово починає холоднішати, Вогонь-Симаргл у хаті має визначальну роль хатнього охоронця. Також Симаргл є охоронцем човна-храму, його образ встановлюється на носі човна зі східного боку у вигляді собаки.
А в цей час (серпень-вересень) до вирію відлітають ластівки. Степан Килимник називає Семена днем ластівок і горобців. Ластівок вважають священними птахами, а ось горобців засуджують за їх злочини. Дівчата ворожили на ластівках: спостерігали скільки вперше пролетіло ластівок і чи до пари, чи в одиночку; також спостерігали напрямок лету ластівок, чи летять низько, чи високо. А хлопці подібно загадували і по ластівках і по горобцях. [1 ,155, 169].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.