13.04.2018
Десь глибоко під землею, в підземному царстві, живуть блаженні люди рахмани, які померли. Своє життя вони проводять у Раю. За іншим уявленням, рахмани живуть десь на острові у далекій південній або східній країні, начебто у Ирії, де завжди тепло. Ця земля лише для блаженних.
У рахманів немає літочислення, адже живуть вони в позачасовому просторі. Тому, аби знати, коли треба святкувати Великдень, земні люди, їх нащадки, на Велику суботу викидають у річку шкаралупи з яєць, використаних при виготовленні пасок, або з крашанок, що споживаються на Великдень. Коли пускають ті шкаралупи на річку проказують: «Плиньте, плиньте у рахманські краї, про Великдень сповістіть.»
Коли ці шкаралупи припливуть до рахманів, – а це відбувається на Переполовення (Праву чи Переплавну середу), – тоді праведники і дізнаються, що прийшло Воскресіння.
Доки шкаралупи пливуть до рахманів, кожна перетворюється на яйце. Одного яйця, яке вони їдять протягом року, вистачає двадцятьом праведникам.
На Рахманський Великдень годиться обливатися водою, щоб не пристали мерці, бо вони її бояться.
Отже, рахмани – це пращури. Люди ті благочестиві, живуть своїм, відмінним од землян, життям, що може бути прикладом для всіх нас. Звідси й прислів'я: «Постимо, як рахмани» – себто доброчистиво і шляхетно. А саме такими й уявляють нащадки своїх далеких пращурів. [2, 221-223; 4, 308-310].
Крижанівський В. Ирій
Як повідомляє Степан Килимник, «Святкували Рахманський Великдень в Україні на четвертім тижні по Великодні, у середу. Цей день вважається святом, ніхто нічого не робить, не працюють селяни, лише обходять худобу. Але в звичаї було на Преполовеніє їздити на ярмарок. У деяких місцевостях на Рахманський Великдень печуть паски та красять яєчка.» [2, 223].
Рахманський Великдень – це середина між Великоднем і Трійцею (7 шестиденних тижнів складає 42 дні, а половина триває 21 день) за постійним календарем. На схемі восьмикутної зірки 15 квітня припадає на вершину і вказує на схід, там де народжується Сонце і знаходиться Рай слов'янський. У Триглаві (Тризубі) на свято вказує середній зуб, що символізує Праву. Це Свято стихії Вогню. Аналогічні свята річного циклу: 15 липня – Білобог, Вітрогон, 15 жовтня – Болотиха, 15 січня – Чорнобог, Отдання.
У греко-ортодоксів це свято зі змінною датою, як і Великдень, рахують свято наступним чином: 7 тижнів по 7 днів = 49 днів (Трійця), але ділять хитро 50 днів (П'ятидесятниця) і виходить 25 днів (Переполовення), яка по збігу також припадає на середу [1, 163-164], як і 15 квітня (за 6-ти денним календарем з прив'язкою до днів тижня).
Цікаво, що Рахманський Великдень відповідно до жидівського календаря тотожний Песаху, що відзначають 15 нісана (15 квітня). [3, 323]. Тобто жидівський Песах не може бути тотожним Великодню (як це намагаються подати дослідники церковного календаря), який за сонячним календарем припадає на 25 березня (Благовіщення). Вважається, що перед Песахом Ісуса Христоса розіп'яли.
З цього приводу виходить два пояснення розп'яття Ісуса на хресті, як сонячному символі. Якщо це рівнодення (Великдень), і хрест з раменами по горизонту для спостерігача стоїть на схід, то Сонце зійде в центрі хреста. Якщо ж враховувати, що дата Рахманського Великодня 15 квітня на схемі восьмикутника (див. статтю про Шестиденку), то тут місце щогли в центрі човна (між верхнім і нижнім кутом). На щоглі розпинають вітрила з образом Сонця, віддаючи в жертву тріпати вітрам. Замість щогли (древа) ставлять колоду-требу, куди кладеться жертва, яка через Стрибога (страва, страта) переноситься на небо.
Колода-треба (замість щогли, як роза вітрів) в центі святилища
човнового типу «Триглав» зі східною орієнтацією на о.Хортиця
Цікаво, що в цей день також печуть паски, які мають фалічний символ і обов'язково зображують зверху на калачах піну і насіння. Паски за формою такі ж самі як і треба-колода, зверху якої може кластися насіння-каша. Фалос виступає жертовним воїном, що після битви помирає, віддавши насіння для продовження життя.
Як бачимо створюється деякі змішання символів і обрядів. На жаль, ми не маємо відомостей про суто слов'янські обряди на ці свята, тому маємо розібратися з накладкою двох свят Великодня (також Благовіщення) і Рахманського Великодня, які юдо-євангелісти наклали в часі через різні календарні системи.
Схема шестиденки, посередині (роза вітрів, щогла) 15 число
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Раввин Исраэль-Меир Лау. Практика иудаизма в свете устной Торы. – Израиль: Масада, 1991. – 459 с.
4. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
У рахманів немає літочислення, адже живуть вони в позачасовому просторі. Тому, аби знати, коли треба святкувати Великдень, земні люди, їх нащадки, на Велику суботу викидають у річку шкаралупи з яєць, використаних при виготовленні пасок, або з крашанок, що споживаються на Великдень. Коли пускають ті шкаралупи на річку проказують: «Плиньте, плиньте у рахманські краї, про Великдень сповістіть.»
Коли ці шкаралупи припливуть до рахманів, – а це відбувається на Переполовення (Праву чи Переплавну середу), – тоді праведники і дізнаються, що прийшло Воскресіння.
Доки шкаралупи пливуть до рахманів, кожна перетворюється на яйце. Одного яйця, яке вони їдять протягом року, вистачає двадцятьом праведникам.
На Рахманський Великдень годиться обливатися водою, щоб не пристали мерці, бо вони її бояться.
Отже, рахмани – це пращури. Люди ті благочестиві, живуть своїм, відмінним од землян, життям, що може бути прикладом для всіх нас. Звідси й прислів'я: «Постимо, як рахмани» – себто доброчистиво і шляхетно. А саме такими й уявляють нащадки своїх далеких пращурів. [2, 221-223; 4, 308-310].
Крижанівський В. Ирій
Як повідомляє Степан Килимник, «Святкували Рахманський Великдень в Україні на четвертім тижні по Великодні, у середу. Цей день вважається святом, ніхто нічого не робить, не працюють селяни, лише обходять худобу. Але в звичаї було на Преполовеніє їздити на ярмарок. У деяких місцевостях на Рахманський Великдень печуть паски та красять яєчка.» [2, 223].
Рахманський Великдень – це середина між Великоднем і Трійцею (7 шестиденних тижнів складає 42 дні, а половина триває 21 день) за постійним календарем. На схемі восьмикутної зірки 15 квітня припадає на вершину і вказує на схід, там де народжується Сонце і знаходиться Рай слов'янський. У Триглаві (Тризубі) на свято вказує середній зуб, що символізує Праву. Це Свято стихії Вогню. Аналогічні свята річного циклу: 15 липня – Білобог, Вітрогон, 15 жовтня – Болотиха, 15 січня – Чорнобог, Отдання.
У греко-ортодоксів це свято зі змінною датою, як і Великдень, рахують свято наступним чином: 7 тижнів по 7 днів = 49 днів (Трійця), але ділять хитро 50 днів (П'ятидесятниця) і виходить 25 днів (Переполовення), яка по збігу також припадає на середу [1, 163-164], як і 15 квітня (за 6-ти денним календарем з прив'язкою до днів тижня).
Цікаво, що Рахманський Великдень відповідно до жидівського календаря тотожний Песаху, що відзначають 15 нісана (15 квітня). [3, 323]. Тобто жидівський Песах не може бути тотожним Великодню (як це намагаються подати дослідники церковного календаря), який за сонячним календарем припадає на 25 березня (Благовіщення). Вважається, що перед Песахом Ісуса Христоса розіп'яли.
З цього приводу виходить два пояснення розп'яття Ісуса на хресті, як сонячному символі. Якщо це рівнодення (Великдень), і хрест з раменами по горизонту для спостерігача стоїть на схід, то Сонце зійде в центрі хреста. Якщо ж враховувати, що дата Рахманського Великодня 15 квітня на схемі восьмикутника (див. статтю про Шестиденку), то тут місце щогли в центрі човна (між верхнім і нижнім кутом). На щоглі розпинають вітрила з образом Сонця, віддаючи в жертву тріпати вітрам. Замість щогли (древа) ставлять колоду-требу, куди кладеться жертва, яка через Стрибога (страва, страта) переноситься на небо.
Колода-треба (замість щогли, як роза вітрів) в центі святилища
човнового типу «Триглав» зі східною орієнтацією на о.Хортиця
Цікаво, що в цей день також печуть паски, які мають фалічний символ і обов'язково зображують зверху на калачах піну і насіння. Паски за формою такі ж самі як і треба-колода, зверху якої може кластися насіння-каша. Фалос виступає жертовним воїном, що після битви помирає, віддавши насіння для продовження життя.
Як бачимо створюється деякі змішання символів і обрядів. На жаль, ми не маємо відомостей про суто слов'янські обряди на ці свята, тому маємо розібратися з накладкою двох свят Великодня (також Благовіщення) і Рахманського Великодня, які юдо-євангелісти наклали в часі через різні календарні системи.
Схема шестиденки, посередині (роза вітрів, щогла) 15 число
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Раввин Исраэль-Меир Лау. Практика иудаизма в свете устной Торы. – Израиль: Масада, 1991. – 459 с.
4. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 с.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.