31.01.2018
Чи вірять у Руській Православній Вірі у відродження людини після смерті?
Спостерігаючи за Сонцем, люди вірили в непереможне і вічне життя, у воскресіння душі і тіла. Русини вважають, що після смерті душа відправляється до Батька-Неба Сварога, а тіло повертається до Матері-Землі Рожаниці. Під час похорону проводиться обряд шлюбу Батька Сварога і Матері Рожаниці – людина має відродитися у наступному поколінні. Тому русини свято дбають за продовження свого роду, аби душам Предків було куди відроджуватися. І ми свою Землю, нам Богом дану, бережемо від ворогів і дбаємо за її чистоту, щоб знову сюди прийти господарями.
Для чого люди насипають могили і на них ставлять стели або хрести?
Раніше людину клали до Землі у зігнутому вигляді, наче дитину в утробу Матері, зверху насипали могилу, як своєрідне Яйце – символ вагітності Землі, на могилі ставили образ Батька Неба з ознаками чоловічого начала, який мав запліднити Матір-Землю і відродити життя. Замість стели можна поставити символ хреста, який також має первісне означення чоловічої сили (він замінив меча встромленого у землю). Пізніше поховання стали робили у випрямленому вигляді, де труна символізує човен-прутень, а померла людина – це насіння, яке вкладалося до лона Землі. У цьому випадку, хрест може позначати щоглу човна.
Де на могилі ставити стелу чи хреста – в головах чи ногах покійного?
Коли могилу робили округлою, то ставили стелу (хреста) на вершечку посередині. Зараз роблять могили за формою труни-човна і в Україні склався різний звичай: у деяких селищах ставлять стели (хрести) на могилах в головах покійника, а в інших – у ногах. Віруючих православного сповідування переважно хоронять ногами на схід – і там ставлять стелу (хреста). Коли її ставлять в голові покійника – це більш уніатський обряд Звичай залежить від прийнятого рішення духовенства домінуючої релігійної конфесії. Але обидва звичаї для спасіння душі значення не мають. Якщо в селищі є давня традиція, то порушувати її не бажано, бо це викличе тільки непорозуміння в спільноті.
Яке поховання за звичаєм потрібно проводити – спалення чи покладання у землю?
Обидва види поховання є звичаєвими, про це свідчать як історичні, так і археологічні факти. Люди користувалися не тільки звичаєвими вимогами, але й природними можливостями. Так у місцевості, де мало дерева краще було ховати померлих у землю, печери, а де вдосталь – спалювати. У зимовий час, коли землю вкопати складно, краще було спалити померлого, а навесні залишки переховати у землю. Є комбінований метод, коли спалювання робилося над поховальною ямою. У сучасних умовах при великій чисельності населення Землі під поховання виділяється великі площі плодючої землі, що є нераціонально. Над цим стоїть великий «бізнес на смерті» і небажання щось змінити. Найкраще повернутися до спалення померлого або, як варіант, заморозки і подальше дроблення залишків у прах. Тим більше це дозволяють зробити сучасні технології. Існує пропозиція, яку підтримуємо, щоб прах померлого вкладали у розчинну капсулу, неначе в яйце, і над нею висаджували дерева, тим самим закладаючи священний гай.
Чи потрібно запечатувати могилу померлого, щоб його душа не турбувала живих?
Під час поховання потрібно здійснити відповідний обряд запечатування могили. Цей звичай прийшов із давнини, коли робили великі могили, то вхід до них затуляли брилою і на ній ставили родовий охоронний знак, щоб не турбували спочилого, а він не турбував живих. Зараз на завершення обряду поховання на могилі духовним провідником накреслюється особливий знак (печатка) і тим засвідчується, що померлий відійшов до іншого світу. Якщо обряд не був проведений, то потрібно принести землю з могили до храму чи святилища і відповідно зчинити обрядодійство.
Коли потрібно поминати померлих?
За правило, померлого ховають на 3-й день, тоді ж перший раз і поминають. Душа до 9-го дня перебуває на Землі і потім рушає до Раю. Потрібно провести душу і пом'янути другий раз померлого. Пройшовши очищення, на 40-й день душа прибуває до місця призначення біля Бога і Предків. Це третє поминання. Потім поминають за рік після смерті і в наступні роковини.
Чи приходять до нас душі Предків?
На великі свята і в поминальні дні Брама небесного Раю відчиняється і душі Предків можуть приходити до своїх родичів. Для них залишають на покуті коливо, хлібець, напої – обрядову їжу. Під час святкової вечері обов'язково запрошують до столу. Перед тим, як сісти на лаву, потрібно здути на місце аби не придавити душі.
Куди після загибелі відправляється воїн?
За нашою стародавньою вірою, і про це написано у Велесовій Книзі, воїну, що впав на полі бою, Перуниця дає попити Живої Води, і їде він на коні білому до Перунового небесного війська. І коли наші воїни б'ються, то вірять, що не самі вони на полі бою, а разом із ними Перун і його небесне військо із найхоробріших воїнів, яке допомагає їм у битві з ворогами нашого Роду. Пребувши деякий час у Сварзі, воїни знову отримають нове тіло і прийдуть у земний світ боротися за право жити на своїй рідній Богом даній Землі. Тому вірять, що краще віддати своє життя на полі бою, аніж у наступному житті бути рабом.
Чи можна використовувати евтаназію (легку смерть) для безнадійно хворих?
Бог нам дав життя, щоб ми його прожили достойно, згідно звичаїв наших предків. Але колись настає час приходу смерті. Ми маємо її прийняти достойно, як циклічність усього живого на Землі. Людина багато досягла в галузі медицини, і людське життя у розвинутих країнах стало досить довгим. Але є хвороби, (в тому числі і через старість чи травму), що спричиняють великі страждання, які вилікувати неможливо, навіть за сучасними технологіями, або занадто дорого. Людина іноді вмирає досить швидко, а іноді передсмертні муки розтягуються на довгий час. Деякі релігійні течії вважають за велике досягнення «гуманізму» продовження передсмертної агонії. Що вважаємо край болісним, нерозумним і затратним, як для самої хворої людини, для її родичів і для суспільства. Найкращий варіант – це припинити страждання безнадійно хворого і тим самим полегшити його участь, зробивши евтаназію. Якраз такий крок буде найбільш гуманним для сучасного суспільства. Також треба говорити і про евтаназію для новонароджених із серйозними вадами розвитку, тим самим ми унеможливлюємо подальше їх страждання. В деяких країнах евтаназія дозволена на законодавчому рівні, чого маємо домагатися і в Україні.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Спостерігаючи за Сонцем, люди вірили в непереможне і вічне життя, у воскресіння душі і тіла. Русини вважають, що після смерті душа відправляється до Батька-Неба Сварога, а тіло повертається до Матері-Землі Рожаниці. Під час похорону проводиться обряд шлюбу Батька Сварога і Матері Рожаниці – людина має відродитися у наступному поколінні. Тому русини свято дбають за продовження свого роду, аби душам Предків було куди відроджуватися. І ми свою Землю, нам Богом дану, бережемо від ворогів і дбаємо за її чистоту, щоб знову сюди прийти господарями.
Для чого люди насипають могили і на них ставлять стели або хрести?
Раніше людину клали до Землі у зігнутому вигляді, наче дитину в утробу Матері, зверху насипали могилу, як своєрідне Яйце – символ вагітності Землі, на могилі ставили образ Батька Неба з ознаками чоловічого начала, який мав запліднити Матір-Землю і відродити життя. Замість стели можна поставити символ хреста, який також має первісне означення чоловічої сили (він замінив меча встромленого у землю). Пізніше поховання стали робили у випрямленому вигляді, де труна символізує човен-прутень, а померла людина – це насіння, яке вкладалося до лона Землі. У цьому випадку, хрест може позначати щоглу човна.
Де на могилі ставити стелу чи хреста – в головах чи ногах покійного?
Коли могилу робили округлою, то ставили стелу (хреста) на вершечку посередині. Зараз роблять могили за формою труни-човна і в Україні склався різний звичай: у деяких селищах ставлять стели (хрести) на могилах в головах покійника, а в інших – у ногах. Віруючих православного сповідування переважно хоронять ногами на схід – і там ставлять стелу (хреста). Коли її ставлять в голові покійника – це більш уніатський обряд Звичай залежить від прийнятого рішення духовенства домінуючої релігійної конфесії. Але обидва звичаї для спасіння душі значення не мають. Якщо в селищі є давня традиція, то порушувати її не бажано, бо це викличе тільки непорозуміння в спільноті.
Яке поховання за звичаєм потрібно проводити – спалення чи покладання у землю?
Обидва види поховання є звичаєвими, про це свідчать як історичні, так і археологічні факти. Люди користувалися не тільки звичаєвими вимогами, але й природними можливостями. Так у місцевості, де мало дерева краще було ховати померлих у землю, печери, а де вдосталь – спалювати. У зимовий час, коли землю вкопати складно, краще було спалити померлого, а навесні залишки переховати у землю. Є комбінований метод, коли спалювання робилося над поховальною ямою. У сучасних умовах при великій чисельності населення Землі під поховання виділяється великі площі плодючої землі, що є нераціонально. Над цим стоїть великий «бізнес на смерті» і небажання щось змінити. Найкраще повернутися до спалення померлого або, як варіант, заморозки і подальше дроблення залишків у прах. Тим більше це дозволяють зробити сучасні технології. Існує пропозиція, яку підтримуємо, щоб прах померлого вкладали у розчинну капсулу, неначе в яйце, і над нею висаджували дерева, тим самим закладаючи священний гай.
Чи потрібно запечатувати могилу померлого, щоб його душа не турбувала живих?
Під час поховання потрібно здійснити відповідний обряд запечатування могили. Цей звичай прийшов із давнини, коли робили великі могили, то вхід до них затуляли брилою і на ній ставили родовий охоронний знак, щоб не турбували спочилого, а він не турбував живих. Зараз на завершення обряду поховання на могилі духовним провідником накреслюється особливий знак (печатка) і тим засвідчується, що померлий відійшов до іншого світу. Якщо обряд не був проведений, то потрібно принести землю з могили до храму чи святилища і відповідно зчинити обрядодійство.
Коли потрібно поминати померлих?
За правило, померлого ховають на 3-й день, тоді ж перший раз і поминають. Душа до 9-го дня перебуває на Землі і потім рушає до Раю. Потрібно провести душу і пом'янути другий раз померлого. Пройшовши очищення, на 40-й день душа прибуває до місця призначення біля Бога і Предків. Це третє поминання. Потім поминають за рік після смерті і в наступні роковини.
Чи приходять до нас душі Предків?
На великі свята і в поминальні дні Брама небесного Раю відчиняється і душі Предків можуть приходити до своїх родичів. Для них залишають на покуті коливо, хлібець, напої – обрядову їжу. Під час святкової вечері обов'язково запрошують до столу. Перед тим, як сісти на лаву, потрібно здути на місце аби не придавити душі.
Куди після загибелі відправляється воїн?
За нашою стародавньою вірою, і про це написано у Велесовій Книзі, воїну, що впав на полі бою, Перуниця дає попити Живої Води, і їде він на коні білому до Перунового небесного війська. І коли наші воїни б'ються, то вірять, що не самі вони на полі бою, а разом із ними Перун і його небесне військо із найхоробріших воїнів, яке допомагає їм у битві з ворогами нашого Роду. Пребувши деякий час у Сварзі, воїни знову отримають нове тіло і прийдуть у земний світ боротися за право жити на своїй рідній Богом даній Землі. Тому вірять, що краще віддати своє життя на полі бою, аніж у наступному житті бути рабом.
Чи можна використовувати евтаназію (легку смерть) для безнадійно хворих?
Бог нам дав життя, щоб ми його прожили достойно, згідно звичаїв наших предків. Але колись настає час приходу смерті. Ми маємо її прийняти достойно, як циклічність усього живого на Землі. Людина багато досягла в галузі медицини, і людське життя у розвинутих країнах стало досить довгим. Але є хвороби, (в тому числі і через старість чи травму), що спричиняють великі страждання, які вилікувати неможливо, навіть за сучасними технологіями, або занадто дорого. Людина іноді вмирає досить швидко, а іноді передсмертні муки розтягуються на довгий час. Деякі релігійні течії вважають за велике досягнення «гуманізму» продовження передсмертної агонії. Що вважаємо край болісним, нерозумним і затратним, як для самої хворої людини, для її родичів і для суспільства. Найкращий варіант – це припинити страждання безнадійно хворого і тим самим полегшити його участь, зробивши евтаназію. Якраз такий крок буде найбільш гуманним для сучасного суспільства. Також треба говорити і про евтаназію для новонароджених із серйозними вадами розвитку, тим самим ми унеможливлюємо подальше їх страждання. В деяких країнах евтаназія дозволена на законодавчому рівні, чого маємо домагатися і в Україні.
Світовит Пашник,
Волхв РПК
svit.in.ua/kny/Pashnyk.htm
Коментарі ()
Ви маєте авторизуватись, щоб залишити коментар.